3

Якщо хтось чекав, що першого дня після скасування дрес-коду Данило прилетить на роботу на сталевому коні, що реве мотором, - вони помилилися. Й справа була не у тому, що у прогнозі погоди обіцяли дощ. Зранку він взагалі не поїхав на роботу, - Іван, звісно, був попереджений та дозволив йому це.

Данило припаркував свій «Ніссан» перед автосалоном, що продавав електромобілі. Зайшов до зали та, обійшовши «Теслу», що стояла тут, - і помилувавшись цією мрією кожного поціновувача електротранспорту, - звернувся до менеджера:

-В мене зустріч із паном Артуром.

-Так, він казав. Вам ось туди. – Менеджер показав на сходи, що вели на другий поверх, і Данило попрямував у вказаному напрямку. Піднявшись, він опинився у коридорі, який привів його до дверей із табличкою: «Артур Писемний, директор». Табличка мала вигляд, ніби розташовувалася у якомусь міністерстві. Але у власника автосалону був такий смак. Із цим Данило міг змиритися. По-перше, йому було все одно, а по-друге, той йому був потрібен. Фірма «Електрон Авто» була чи не найбільшим продавцем електромобілів у Києві. Тож, він постукав у двері, й почув запрошення зайти.

Артур виявився молодший за нього років на три, із борідкою. Краватки він теж не носив, а піджак повісив на спинку стільця поряд із собою. Директор справляв приємне перше враження, - наскільки враження від людини могло бути для Данила приємним.

-Ви хочете поговорити про зарядні пристрої, - сказав Писемний. – Але, наскільки я зрозумів, це не ваш основний бізнес. Ви займаєтеся чимось іншим.

-Так, просто я теж їжджу на електромобілі. І ми із другом захотіли полегшити життя таким же, як ми. От для друга – це основний бізнес. А я взагалі-то ось чим займаюся… - Й він передав співрозмовнику візитну картку.

У верхній частині картки значилося: «ПрАТ[1] «Зернократ»». Нижче – його прізвище та ім’я: «КОРОЛЬ Данило», та посада: «Начальник міжнародно-правового департаменту». Й унизу, дрібним шрифтом, - адреса офісу, телефони та електронна пошта. На другій стороні візитівки усе те ж саме було продубльовано англійською.

-Дайте вгадаю! – Посміхнувся Артур. – Або ви зі Львова, або ваші батьки – історики!

Відверто кажучи, Данила він здивував. Мало хто знав і пам’ятав, що, єдиний з давньоруських князів, Данило Галицький законно носив королівський титул. Хоча багато хто знав, що цього історичного діяча дуже поважали на Львівщині.

-Двісті відсотків! – Розсміявся Данило.

-Як це?

-Я – зі Львова. – Це можна було визначити й по вимові, й по львівських номерах на його електромобілі. – І моя мати – професор-історик.

-Ну, тоді зрозуміло! – Розсміявся й Писемний. – То що ж ви нам пропонуєте?

-Як я вам казав та писав, наша із другом компанія розробила та налагодила виробництво домашніх зарядних установок для електромобілів. Саме установок, а не пристроїв, якщо виходити з їхніх функцій.

-Так, я бачив відео. Цікава річ, - Сказав Артур.

-Взагалі-то, це була моя ідея, - пояснив Данило. – Постало питання: як мати електромобіль, не маючи власного будинку? От і сконструювали таку установку, яка монтується на балконі або стіні, а коли під’їжджає власник на електромобілі, то за допомогою мобільного додатку її задіює. Й до нього опускається зарядка. А щоб не вкрали, на підключений до неї електромобіль орієнтується камера, встановлена на висувній штанзі, може бути й ще одна на кабелі, що підключається до машини. Ми це реалізували, продаємо зараз через Інтернет. Я й сам користуюся.

-А ми чим можемо вам допомогти?

-Бути нашими дилерами у Києві. Я гадаю, це буде вигідно усім. Ви можете продавати людині машину разом із такою системою. Й у вас куплять електромобіль, у тому числі, й ті, хто раніше його не купував, бо думав: а як я буду його заряджати? Не кажучи вже про додатковий прибуток.

-Це цікаво, - сказав Писемний. – Треба рахувати, що це нам дасть…

-Гадаю, дасть збільшення продажів електромобілів. – Данило посміхнувся. – Велике збільшення. Й чим більше електромобілів та установок продасте, тим більше буде у подальшому. Принаймні, ми так плануємо на наступному етапі.

-У чому він полягає? – Артур явно зацікавився.

-От скажіть, хто, зазвичай, купує електромобілі? Окрім «Тесли». Й про що вони питають передусім?

-Купують, здебільшого, як другу машину. Часто для дружини. Звичайні питання – про запас ходу, де зарядити…

-Саме так. Мій друг, із яким ми започаткували цей бізнес, теж продає «Ліфи». У Луцьку. Та й у мене було таке питання, коли я купував свій перший. Цей вже другий. Тридцятка. – Це означало, що у електромобілі Данила була батарея на тридцять кіловат, яка дозволяла збільшити запас ходу у порівнянні із базовою «двадцятьчетверкою». – Тому що, коли їздиш містом, може не вистачити запасу ходу. А зарядні станції біля кожного будинку не поставиш. А якщо поставиш..? Ми зараз випускаємо нову версію додатку. Й зарядні установки будуть працювати не тільки на власника. За принципом «Уберу». Я поїхав на роботу, а хтось, кому треба підзарядити електромобіль, бачить у своєму додатку вільну зарядку, й коли приїхав, припустимо, в гості до сусіднього будинку, доки перебуває там, може зарядитися. Я на цьому трохи зароблю, але найголовніше – за таким принципом можна зарядитися майже будь-де. Й чим більше буде таких власників електромобілів та зарядних установок, тим простіше буде тим, хто їздить на електромобілі містом. Скажімо, приїхав майстер з ремонту якоїсь техніки до клієнта, або юрист – до суду, й доки займається своїми справами, машинка спокійно заряджається біля цього ж будинку. Чи біля сусіднього.