Штучний інтелект і душа

Зважаючи на зростаючу роль штучного інтелекту та технологічних досягнень, як ви вважаєте, чи можуть ці технології впливати на розвиток людської психіки? Чи є ймовірність, що людство може втратити зв'язок з власною внутрішньою природою через все більшу автоматизацію життя?

Юнг скинув погляд на мене, ледве помітно усміхаючись, немов здогадувався, що це питання знову змусить його задуматися.

— О, ці нові технології! Я й уявити не міг, що дійдемо до того, що будемо розмовляти з машинами. У мої часи навіть для того, щоб встановити справжній зв'язок з іншими людьми, потрібно було витратити чимало часу і зусиль. А тепер… тепер усе вирішують алгоритми! Зрозуміло, що технології змінюють світ, але ось питання: чи змінюють вони нас на краще?

Юнг почав жартувати, ніби намагаючись зробити це складне питання менш важким.

— Якщо ви питаєте, чи можуть ці нові технології впливати на психіку людини, то моя відповідь — абсолютно! Якщо хтось може провести годину перед екраном, відповідаючи на запитання чат-бота, не помічаючи, як це віддаляє його від справжніх емоцій і глибини переживань, то, мабуть, ми стикаємося з чимось більшим, ніж просто технічний прогрес. Але, на щастя, ще не створили робота, який би зрозумів, чому людське серце іноді плаче без видимої причини. Отже, поки що можете залишатися спокійними: технології не можуть замінити справжніх людських переживань.

Юнг замислився, нахилившись до мене.

— Я б сказав, що цей розвиток технологій викликає і подив, і тривогу. Але з іншого боку, він також дає нові можливості для самопізнання. Проте важливо пам'ятати, що наша внутрішня природа — це не алгоритми і не машини. Це емоції, інтуїція, це голос нашого несвідомого. І якщо технології можуть замінити нас у всьому, що стосується практичної діяльності, чому б і не дати їм шанс це зробити? Але якщо ми почнемо замінювати себе в глибших, духовних питаннях — ось тоді ми втратимо не тільки зв'язок з природою, а й саму її сутність.

Юнг зробив паузу, усміхнувся, а потім додав:

— Дивіться, я не проти інновацій, але коли ми почнемо жити за допомогою розумних пристроїв і автоматичних рішень, ми ризикуємо забути, як це — справжнє життя. Бо у світі, де штучний інтелект вирішує, як ми маємо діяти, де знайдеться місце для того, щоб людина зупинилася, задумалася і послухала свою душу? Чи дійсно ви хочете довірити своєму телефону вирішення, що для вас є найкращим, чи, може, варто спробувати власними руками і розумом знайти свій шлях?

Юнг підняв брови, насмішкувато поглядаючи на мене:

— І ще одне, якщо ви думаєте, що машини можуть створити емоції та глибину, то ви ще не зустрічали комп'ютер, який би розплакався через гарну поезію. Це не те що технології можуть зрозуміти! Але, звісно, ви можете покладатися на свої алгоритми, поки не настане час поглянути на себе. І ось тоді, можливо, ви зрозумієте, що, попри всі ці чудові досягнення, ми просто забули, що таке бути людьми.

Юнг посміхнувся, підходячи до чашки чаю, яку він завжди вважав найкращим другом у важкі часи.

— Тому я пропоную: користуйтеся технологіями, але не забувайте, що справжня сила — всередині вас. Машини чудові, але не давайте їм шанс забрати ваші найцінніші якості. Навіть у світі великих досягнень ми повинні залишатися людьми.