Крися

— Доброго ранку)) Готова починати? Якщо так, то ось перше питання: На Букнеті, як я підозрюю, у тебе вказано псевдонім? Чому ти обрали саме такий?

— Доброго ранку! :) Так, в мене псевдонім "Крися". Його вибір був дуже складним та веселим. Я прочитала, що потрібно мати прізвище та ім’я. Спочатку стала шукати прізвище якесь дворянське, бути немов поважна пані. Але виявилось, що до мене багато письменників так робили, тому вже майже усі гарні дворянські прізвища були зайняті. Тоді я вирішила полізти в Інтернет систему, яка випадково створює ім’я та прізвище для письменників, але вона таке написала… Тому я трохи подумала та обрала ім’я Крися. Воно в мене асоціюється з чимось веселим, це особисте :). Знайома сказала, що якщо весело, то я маю бути Крисею Мурликіною. Я ще трохи подумала, та залишила лише Крисю. Ось так з’явилась нова письменниця :)

— Ух ти, як прикольно і цікаво :"D, твій псевдонім справді викликає якусь таку теплу й веселу асоціацію)))
Скільки тобі років і чому й коли ти почала писати книги?

— На Букнеті я з’явилась влітку 2018-го, коли побачила рекламу конкурсу «Міські легенди». Мені стало дуже цікаво і я написала твір «Містика або звичайні справи» про київську відьму, кохання та Яринку. Потім з’явився твір «Сучасна Попелюшка» про кохання та складний вибір між кар’єрою та коханим чоловіком. Писала я ще в школі, тоді мої неслухи однокласники на деяку мить затихали та уважно слухали про нові пригоди в казковій країні. Але минув час і я залишила це, а ось, зараз знову пишу. Мені 42 роки. Усе ще попереду. Все тільки починається :)

— Ой, як файно))) аж однокласники слухали! :D Люблю фентезі, тому якось обов'язково загляну до твоїх світів ;). І так, зі щирою усмішкою підтримую твій оптимізм – в такому віці життя лише набирає барв!)))
Звідки ти? Чи надихаєшся рідною місциною?

— Чекаю :). Я з Києва і дуже люблю його незабутні парки та озера. Відпочиваю душею, коли гуляю на Володимирській гірці, потім на Андріївському узвозі, а потім чудовими вуличками міста. Люблю також мандрувати країною та вважаю, що в нас найкращі замки і є дуже файні місця. Відвідала такі міста як: Чернівці, Львів, Хотин, Ужгород, Кам'янець-Подільський та багато інших. Особливо цікавлюсь замками. Дуже хотіла б побачити Рожеве озеро.

— Теж замки подобаються, хоч і рідко в них буваю на жаль)). О, а Рожеве озеро я б теж зовсім не проти побачити!)) За твоїми словами і в Київ поїхати захотілося, певно, там дійсно так красиво! :"D Думаю, що справді лише ті люди, які подорожують Україною можуть по-справжньому оцінити її незрівнянність!
Як часто ти втілюєш у своїх творах історії з реального життя?

— Буває й таке. Можу відкрити цю таємницю. Ось, наприклад, історичний твір «Старовинний маєток». Я розмовляла з учасником подій, який довго шукав та знайшов нащадків Варвари Голіциної, яка володіла маєтком в селі Козацькому. Вона зробила дуже багато для місцевих, побудувала школу, лікарні, пологові будинки, будинки пристарілих і аптеки. А який там був великий гарний парк! На той час парк села Козацького був кращим, ніж парки «Софіївка» або «Олександрія». Зараз він має назву «парк Голіциних». Я бачила зображення картини з того маєтку, яка досі тішить око нащадків Голіциних-Куракіних, та листування, фото з зустрічі нащадків, коли вони потрапили на козацьке свято, та навіть їли козацьку кашу. Один з нащадків живе в Італії, там дійсно на заводі виробляють вино «Варвара Болгері» на честь нашої української жінки Варвари, яка змогла підняти маєток на високій рівень. Видатна жінка того часу. На жаль, зараз парк та маєток не мають тієї краси, як тоді. Він так про це захоплююче розповідав, що я вирішила написати твір.

— Ого! Та це вже якості справжнісінького професіонала – надихатися історіями реальних людей і перетворювати їх у твори!)))
Чому ти навчилася і чого досягла за час перебування на Букнеті?

— Чогось навчилася та знайшла багато цікавих людей. На Букнеті подобається брати участь в конкурсах. Це надихає творити щось нове. Зараз написала детективну історію про наших пращурів – скіфів та їхні містичні поховання з величезними золотими скарбами, та про прокляття відьми.

— Он як))), бачу, що любиш історію зачіпати у творах, прикрашаючи її містикою ;)))
А що ще подобається на Букнеті? А що тебе на ньому дратує?

— Подобається те, що будь хто може прочитати книгу, незалежно від товщини його гаманця та місця перебування. В мене є знайомі іноземці, я пишу деякі твори англійською на відповідній версії. Я дуже рада, що іноземним читачам сподобалися мої невеликі містичні детективи про вікторіанську епоху. Подобається, що я можу поспілкуватися з моїми читачами та почути їхні враження та думки стосовно книги.

— Так, ці переваги Букнету чудові))) і я не очікувала, що в тебе і на англійській його версії є твори та ще й читачі! Прекрасно!)) Я приємно здивована :D
Але цікаво буде почути і те, що ти думаєш на рахунок його недоліків.*

— Навіть не знаю.

— Ну, деяких героїв цього мого проекту дратує те, що на сайті велика кількість неякісного тексту. У тебе є таке відчуття?

— Якість текстів – це дуже таке питання... Це стосується й паперових книг. Так, щоб знайти цікаву книгу я витрачаю багато часу, але знаходжу щось для себе.

— Ага, маєш рацію))
Які інноваційї ти б хотіла ввести на Букнет? :)

— Так одразу складно відповісти. Можливо, більше реклами. Наприклад – якщо я хочу собі рекламу та, припустимо, маю трохи грошенят, то я можу замовити собі ту рекламу від Букнету. Це болюче питання, можливо, через те, що мене ще не рекламували. Хотілось би більше цікавих конкурсів. Може, якихось віртуальних зустрічей читачів з письменниками, тобто на Фейсбуці пряме відео-спілкування, де кожен читач може поставити питання. Щось таке. Я б тобі теж поставила, чи могла б побачити тебе в реальному житті.