Марина Гайдар

— Добрий день! Я до Вас із Букнету.

— Добрий день :)) рада знати, що Ви погодилися на інтерв'ю! Готові починати? Якщо Вам буде зручніше, можемо перейти на "ти" :))

— Можемо починати)) і так, на "ти" зручніше.

— Тоді, перше запитання: На Букнеті у тебе вказано справжнє ім'я і прізвище?

— Це моє справжнє ім'я )). До радянського автора Гайдара не маю ніякого відношення. Але люди завжди питають))

— А чому не захотіла брати псевдонім? )

— В мене були псевдоніми, коли я починала писати. Більшість із них дурні)) наприклад, "Марі Мелат". Я помітила, що наші автори часто беруть псевдоніми, тому що їхні імена звучать надто неромантично, а вони пишуть про романтику. Мені завжди хотілося серйозно писати, а ім'я в мене звучить досить нейтрально, тож.. вирішила залишити, як є. Хоча в англійській мові моє прізвище приносить мені багато проблем))
Я пишу англійською і публікуюсь на Амазоні.

— Гм.. доволі цікаві у тебе судження щодо псевдонімів )
І чекай.. ти пишеш англійською?! Ого, респект! А чому вирішила і цією мовою писати? Невже настільки добре її знаєш?

— Я розумію цінність псевдоніму, якщо автор хоче залишитися інкогніто, або, як роблять у нас, звичайні українські жінки перетворюються на Сімону Віллар, тому що це краще звучить в поєднанні з пригодницьким романом про середньовічну Європу.
Англійською пишу, тому що я її вивчаю все життя, до того ж, тепер я живу в Канаді і навчаюся в кінематографічній школі на сценариста. Англійська мова – логічне продовження мого шляху, як автора.

— Овва! В Канаді проживаєш?! )) А чи є там такі краєвиди, що надихають тебе?

— Так, Канада не надто цікава з точки зору архітектури і історії (в цьому плані я сумую за Європою), а от природа – це щось. Звичано, мене надихають канадські краєвиди, особливо озера в лісах. Все здається таким дрімучим і недоторканим. Тут люди цінують і бережуть природу.

— Он як? Я очікувала таке почути :)
Скільки тобі років і коли й чому ти почала писати книги?

— Ну, я ніколи не тримала свій вік у секреті. В цьому році мені виповнилося 30. Почала писати, коли мені було 12. Я пам'ятаю, що перший раз, коли зрозуміла, що вмію писати, був в школі на уроці географії. Нам задали завдання написати коротке оповідання про пригоди класу в будь-якій українській локації. Я написала про подорож нашого класу в Крим. І коли я читала оповідання перед класом, всі уважно слухали і мовчали. Я ніколи до цього не бачила, щоб мене хтось так слухав.

— Оо, як класно )) та ти смілива! Бо я от, наприклад, не наважилася би свій твір прочитати (характер такий) :))) і буде цікаво заглянути до твоїх творів, щоб проаналізувати, що принесли такі довгі роки праці ;)
Як ти дізналася про Букнет? Якими були перші враження бід нього? Чого ти досягла за час перебування тут?

— Я не знаю, чи це хоробрість. Можливо, це навпаки вада – жага, щоб тебе почули.
Букнет дуже одноманітний. Я зареєструвалася на ньому років зо два тому. Але насправді працювати на платформі почала, мабуть, лише місяць тому. В мене ще мало читачів. Хоча ті, що читають мене, дивуються, що так мало зірочок. Я не дивуюся. На Букнеті читають лише любовні романи. Тому в мене ніколи там не буде широкої аудиторії. Але заради цього змінювати свій жанр я не збираюся. Я пишу те, що вважаю за необхідне і що я дійсно можу непогано написати. Бігати за тенденціями можна лише, якщо хочеш заробляти там гроші.

— Ти повністю права, от тільки треба більше віри в себе і свої твори! ))) Я вважаю, що будь-який автор може на Букнеті здобути славу, й не обов'язково писати любовні романи, адже колись і вони набриднуть читачам, їм захочеться чогось нового ;)
Коли найбільше любиш писати і що тебе надихає?

— Може кожен здобути славу на Букнеті, згодна, але для цього треба багато реклами))
Найбільше люблю писати в потязі, коли їду на навчання. Мені подобається, що в ньому ніхто тебе не потурбує, не треба займатися домашніми справами. Сидиш собі і пишеш. Споглядаєш краєвиди. Мене можуть надихати різні речі, але частіше за все кінематограф. Особливо візуальна складова кіно.

— Ще не зустрічала, щоб людей кіно надихало.. але все буває вперше )))
Що тобі подобаються і дратує на Букнеті?

— На Букнеті подобається, що доволі просто пожна почати публікуватися. Не надто подобається, як я вже казала, що читають лише любовні романи, а більшість із них дуже примітивні. Букнет не намагається щось змінити в цьому напрямку. Рекламують лише любовні романи. Але це питання, скоріше, українського ринку і аудиторії, яка сидить на Букнеті, а не самого Букнету.

— І то правда.. хотілось би, щоби швидше це змінювали, а то хтозна, може, наплив користувачів зменшиться :))
До слова: Які інновації ти б хотіла ввести на Букнеті?

— Може, і зменшиться. Це не секрет, що в Україні читають лише романи і детективи)) Інновації. Навіть не знаю. Можливо, щось пов'язане з просуванням авторів. І щоб конкурси були більш різноманітними, а не тільки в стилі "Сучасна Попелюшка".

— Дякую, що поділилась ідеєю :)
Чи бували в тебе творчі кризи?

— Бували. Чесно кажучи, тепер я думаю, що творча криза трапляється у непрофесійних авторів. Якщо вони не знають, як писати далі історію, значить, вони її погано спланувати перед тим, як писати. Якщо вони її погано спланували – вони непрофесійні автори. А якщо криза настає після завершення попереднього роману, і автор не знає, яку книгу писати далі, то це, певно, не криза, а лише необхідність відпочити.

— Ох, як красиво ти все розклала по поличках )) і невже це означає, що я можу назвати себе професійним автором? Адже завжди якнайкраще проплановую свої історії :)
А як ти долала ті кризи?