Тетяна Гудима

— Привіт, мені приємно, що Ви погодилися на участь у моїй книзі-проекті ))
Коли буде зручно почати – повідомте ;)

— Я готова до Вашого інтерв’ю ))), і можна на "ти". Пишіть, коли почнемо)))

— О, чудово, що ти готова! )
Тож, перше запитання: На Літнеті (говоритимемо тільки про український) в тебе вказано справжні ініціали?

— Так, Тетяна Гудима - то справжне ім'я))

— А чому не брала псевдонім?

— В мене він є, для романів у жанрі Історичний Любовний Роман – Джен Алін. Всі решта вирішила писати під своїм іменем. Довгий час намагалася сховатися за псевдонімом, а потім сказала собі: «Не ім'я тебе робить, а ти ім'я». Визнавши себе, як письменника, я не бачу необхідності приховувати своє справжнє ім'я.

— Звичайно, щодо цього в кожного автора свої думки, але твої слова самій собі мотивують не лише на те, щоб писати без реноме, а й щоб взагалі працювати на ім'я, аби через якийсь час все було навпаки ;)
Скільки тобі років? Коли й за яких причин ти почала писати книги?

— Мені 33. Почала писати в 23 роки, будучи в декреті з першою дитиною. Це був своєрідний спосіб довести, що я можу бути не лише дружиною і мамою. В мені горіла необхідність самоствердитися і я взялася за письмо. Перший роман писала для себе, а професійно опанувавши журналістське ремесло, стала штатним працівником аналітичної газети "Буковинська правда" в своєму місті, яка тоді лише засновувалася.

— Ох, і як ти тільки в тому декреті знайшла час для письма? ))) Ну, але що не зробиш, коли душа прагне саморозвитку ;))
Звідки ти? Кілька слів про рідну місцину.

— Я народилася і виросла у м. Чернівці - це на заході України, біля українських Карпат. Місто, в більшості, збудоване Австро-Угорською імперією, на нього кажуть: "Відень у мініатюрі" або "Маленький Париж" (кажуть, здебільшого, люди, які ніколи не були у Парижі ХD). Гарна архітектура, історія у кожному закутку, компактність. Плюс – чудова природа))

— Досі живеш у цьому місті? Може, часто надихаєшся Чернівцями? :)) І взагалі, що тебе надихає й коли ти найбільше любиш писати?

— Так, досі живу тут. Чи надихаюся? Не знаю, не сказала б, що так. Я люблю зміни, довго сидіти на одному місці – не моє, люблю подорожувати. Втім, місто гарне і, певно, на формування творчого погляду це вплинуло.
Що мене надихає? Це складне запитання. Напевно, труднощі, бо чим важчий період у житті, тим більше плодовитий мій мозок. Хоча офіційно є два джерела натхнення: музика і книги класиків. Пишу завжди, завжди під музику. Найбільш плодовитий в плані письма час із 1-ї до 3-4-ї ночі. Тоді все тихо, ніхто не відволікає, ніхто не збиває з думки.

— То ти, виявляється, справжнісінька письменниця-сова :"D! І я ще не зустрічала людей, які надихаються труднощами ))), а музика – взагалі окрема тема. Для мене люди, які пишуть під неї, чи створюють плейлисти для книг – споріднені душі ;))
Як ти дізналася про Літнет? Якими були перші враження від нього?

— Три місяці тому, в Італії, вирішила, що вже досягла творчого дна і більше не можу сидіти у підпіллі, жах, як хочу вийти в люди. Стала шукати.. натрапила на Літнет, спершу на рос. версію, а потім побачила, що є українська. Враження спершу були від обох рівні, я не знала, що тут люди реально читатимуть мене. Звісно, російська версія вразила кількістю єротичного фентезі.. українська виявилася більш скромною і більш привітною. Тут я познайомилася з багатьма чудовими письменниками, знайшла справжніх друзів, таких самих, як сама. Втім, обмежуватися лише єлектрронною версією для мене завжди буде замало...

— Он як, значить, ти плануєш публікувати свої твори? :))) Що очікуєш від цього?

— Я вже опублікувала малим накладом роман (100 екз.) і новелу (200 екз.), тепер є план видатись у серйозному видавництві з нормальним тиражем, щоб потрапити у всі книгарні. Все за свій кошт, звісно. На жаль, не вистачає везіння натрапити на видавництво, яке б друкувало мене за їх кошт. Що очікую? А ти як гадаєш? Прихильність читацької аудиторії з усіма витікаючими...

— Головне – не втрачай наснаги! ;)) У тебе все вдасться!
Що тобі подобається і дратує на Літнеті?

— Подобається те, що він дає старт для починаючих письменників, таких, як я, тут можна зібрати читацьку аудиторію... Не подобається, мабуть, незрозуміле формування рейтингів і топів та те, що єротика тут найбільш популярний жанр.. чи може, то мені так здається?.. Особливо на російській версії. Мені навіть одна авторка сказала: "Тобі тут нічого ловити, як ти таке не пишеш. Адже це приносить кошти". Та й сам сайт, вочевидь, активно залучає письменників єротичного жанру з рос. версії, щоб підняти продажі. Гроші, гроші і ще раз «гроші». Складно з таким конкурувати, якщо в тебе інші моральні принципи...

— Згодна, щодо еротики, це реально неправильно... І так, гроші всім керують. Так було завжди. І до речі, що мали означати слова тої авторки? Я, наприклад, пишу далеко не для того, щоб гроші заробити, а для того, щоб поділитися своєю ідеєю зі світом ))). Ну гаразд, не про мене зараз.
Які б ти хотіла ввести нові можливості на Літнеті?

— Щодо слів авторки, то вже завершу думку: просто, є категорія авторів, для яких це лише робота (вони швидше копірайтери, ніж творчі люди) і для них немає значення, що лишити світу, вони пишуть заради грошей і це не надто високоморальні особистості.
Щодо Літнету, я б хотіла, щоби була якась можливість з часом друкувати книги з їх допомогою, не чекати милості від КСД з їх конкурсами, а просто, коли твір популярний. Давати можливість авторам в царині живої книги. Наприклад, як на Літресі - книга на вимогу (тобто, якщо читач замовляє, вони її друкують і відправляють...)