Alex Ant

— Привіт, файно, що Ви погодилися на співпрацю у вигляді цього інтерв'ю ;")
Тож, перше питання: У Вас на Літнеті вказано псевдонім? Я здогадуюсь, що це так ))

— Привіт, можна на ти, як зручніше. Та, це псевдонім, бо до роману я публікував економічні дослідження, підписуючи їх відповідно, тому вирішив його не змінювати))

— То ти економіст? :))
А скільки тобі років? Як і коли ти пов'язав своє життя з писанням книг? Цікаво, адже бути економістом і письменником, напевно, непросто, адже в першому треба застосовувати точність, а в другому навпаки, дозволяти уяві розійтися на повну :D

— Я наблизився впритик до 30 )). Роман про княгиню Ольгу – перша книга, ідея виникла спонтанно, бо я часто пишу пости у себе в телеграм каналі на тему економіки, то періодично зіштовхуюсь із персоналіями. Починаючи від політичних діячів й закінчуючи ідейними особистостями, які штовхали зміни. Відповідно, аналізуючи ті актуальні постаті, які є сьогодні чи були в нашій історії, я не побачив нікого, хто б суміщав в собі якості, які мене захоплювали в римських Консулах/імператорах, македонських Діадохах чи японських Сегунів (Тойотомі Хідейосі і тп.). Тому я вирішив написати свою версію історії княгині Ольги, використавши ту епоху й заповнивши її своїми персонажами. Умовно, якщо автору Повісті Минулих Літ можна було писати свою казкову версію, я думаю, що теж маю на це право)))
Ні, я не економіст, скоріш, і книга, і економіка – моє хобі. Так, праці по економіці відрізняються, бо там більше формалізована мова та велика робота з джерелами й статистикою, бо кожен постулат чи факт повинен мати посилання. Якщо виходити з цього, то писати роман простіше, але в цього є і друга сторона: якщо пости чи праці по економіці я можу писати, не маючи настрою, то з романом так не вийде))

— Правда, для роману якесь натхнення повинно бути, тоді пишеться набагато простіше й самому автору більше подобається )
Звідки ти? Може, черпаєш натхнення й ідеї з рідних краєвидів?

— Рідне місто Київ, на жаль, його краєвиди суттєво спаплюжили новобудовами, навіть вигляд на Лавру, коли їдеш по мосту Патона, викликає більше печалі )). Мені здається, що краєвиди чи та ж стара архітектура, яка уособлює дух міста, більше підходить до романтичних історій, які дуже сильно прив'язані до яких особливих місць. Наприклад, Гостинний двір на Подолі чи Міст закоханих у Маріїнському парку. Для роману мого типу здебільшого грають певні постаті та образи.

— Так, там є на що подивитися і звідки брати натхнення )
Як ти дізнався про Літнет? Брав уже участь у якихось конкурсах?

— Допоміг Ґуґл. Судячи з того, що наш ринок маленький, через обєктивні демографічні причини, альтернативи Літнету просто не було і він був на 1 місці в запиті))

— Ну, це хоча б не реклама у ФБ :"D
А щодо конкурсів?

— Думав взяти участь, але не вистачило часу, щоб написати 250 тис. символів))

— Але ж я говорю не лише про "Літературний Листопад", були ж і інші челенджі )

— Ні, я на платформі з кінця Червня, тому не встиг)

— Справді?! Тільки не кажи, що з червня 19-го року, а то не повірю ). Як так? В тебе ж уже стільки підписників, я заздрю :") (так, для мене це багато).
Що тобі подобається й дратує на цій платформі?

— Так, з червня цього року )). В мене канал по економіці на 5,5 тис. людей, тому, в більшості, я думаю, що багато хто прийшов звідти )). До платформи не маю питань, але можливо, було б непогано, якби з часом був більш функціональний редактор. Наприклад, для додавання картинок (зараз їх треба вантажити окремо, а розмір іноді конфліктує з текстом).

— Ого, то в тебе свій канал по економіці є? Клас :D (і підписників там багацько). Стосовно зображень, особисто мені ще достатньо зручно (буває й гірше), але для таких, як ти, сподіваюся, ще введуть якісь інновації.
А якщо говорити, наприклад, про велику кількість неякісних текстів, яка більшість нервує? Як до них ставишся?

— В принципі, лого каналу зображене на моїй аватарці))
Якість тексту, чи сюжету визначає читач, тому, я не домахуюсь до людей.

— Тобто, ти – автор і не читаєш на Літнеті нічого? Невже?

— На Літнеті я роздав 27 нагород, тому все-таки періодично, щось читаю)) Наприклад: Анну-Марію, Юліанну Бойлук, Тетяну Гудиму та інших (всіх не перелічити), але на все не вистачає часу, тому за деякими з книжок відгуки ще так і не написав )). Із того, що дратувало, ну, можливо, певна невідповідність жанру, але через відсутність критеріїв, це, як то кажуть, мої суб'єктивні враження))

— Он як, то, може, тих авторів можна назвати твоїми улюбленими на цьому сайті? (Це одне з наступних питань)

— Я би сказав, що є багато чого цікавого))
Загалом, їхні книги – це з останнього, що я читав.

— Зрозуміло ). А що тебе надихає і коли ти найбільше любиш писати?

— Взагалі-то, я не планував писати великого роману, збирався обмежитись, буквально, самою княгинею і її найближчим оточенням, по суті, історія на одну книгу максимум. Однак, потім я трішки переглянув свою ідею і вирішив додати декілька персонажів, а потім ще декілька )). В результаті, мене надихає власна цікавість, до чого прийдуть мої персонажі в фіналі, ким вони стануть, як зміняться. З одного боку, мій стимул може виглядати дивним, але я думаю, що ті, хто пишуть, зрозуміють, що коли ти приміряєш на себе роль своїх персонажів і починаєш з їхнього боку дивитися на події, в результаті, сюжет добирає більше цікавих поворотів та подробиць, і ти сам не знаєш, яким буде їх фінал))

— Так, згодна, мене також таке надихає ))
Наскільки я підозрюю, твої рідні й знайомі знають про твою творчість. Якщо це правда, то як вони до неї ставляться?