Ірина Ярошенко

— Привіт, я щиро рада, що Ви погодилися на участь у інтерв'ю )
Сподіваюсь, у нас вийде зробити його цікавим ))

— Привіт! Це перше для мене інтерв'ю, тому мені трохи незвично. )

— Нічого страшного, у всіх все буває вперше )
А до Вас краще як звертатися?

— Можна на "ти".

— Гаразд, а починаймо:
На Літнеті у тебе вказано справжнє ім'я і прізвище?

— Так.

— Не хотіла брати псевдонім?

— Колись думала, але потім вирішила, що нема чого ховатися. Я вже доросла дівчинка, і, раптом розкритикують знайомі, переживу )

— Он як, то твоїй сміливості й позаздрити можна ), це я так, саме від себе говорю )
Скільки тобі років і коли ти почала писати перші книги?

— Мені 38, пишу з дитинства, але то казочки були, потім вірші. То купа початків без кінця. Першу книгу завершила саме на Літнеті.

— Це чудово ), і я вважаю, що істинні письменники пишуть із самого дитинства )
А як ти дізналася про Літнет?

— Можливо, я якось ніколи про це не думала. А щодо Літнету, то, здається, спрацювала реклама у Фейсбуці. Я колись давно була на кількох літературних сайтах, але потім вони закрилися. А тут мені сподобалося, кілька місяців придивлялася, читала, а потім вирішила і свою роботу виставити.

— Такий час повинен був коли-небудь прийти :)
Звідки ти? Скажи кілька слів про рідну місцину )

— Я народилася в Полтаві, але зараз живу в Кременчуці, це місто у Полтавській області. Про рідний край можу сказати одне – він неймовірний. Природа, яку я дуже люблю, надзвичайно надихає. Шкода, що екологічні проблеми переслідують людство, але то вже інше й глобальне питання.

— Зрозуміло ))
О, А. Пахомова теж у Кременчуці живе :)
Які у тебе були перші враження про Літнет?

— Мені відразу сподобалося. Цікаві можливості, спілкування, зручний інтерфейс, мобільний додаток. Але, найголовніше, це люди. Мені й зараз подобається компанія, що зібралась. І читачі, і автори.

— Згодна, мені тут також люди подобаються )
А що тебе дратує на Літнеті?

— Я, взагалі, людина дуже спокійна, тому роздратувати мене складно. Але от система рейтингів порталу незрозуміла, і це трохи напружує. А також хотілося б більше читацької активності.

— О, система рейтингів, навряд чи є хтось, хто її розуміє ))
А от читацька активність, це вже складніше питання )
Які б ти хотіла ввести нові можливості на Літнет?

— О, так. Тут не вистачає приватних повідомлень, смайлів та розділу відгуків, ну, або поділу блогів за темами.

— Повністю підтримую! Мені теж цього не вистачає! :)
В яку пору ти любиш писати і що тебе надихає?

— Я пишу тоді, коли ніхто не відволікає. Переважно, це вранці, але, якщо потрібно, то й у будь-яку вільну хвилину. Отут на допомогу приходить музика. Одягаючи навушники, в яких грають улюблені мелодії, я переношусь у світ своєї книги. А ще, я вже згадувала, що надихає природа і гарні зображення. Тому я часто їх переглядаю на сайті Pinterest.

— Оо, Pinterest – для мене святе ))) Музика також дуже надихає )
Чи були в тебе творчі кризи? Як ти їх долала?

— Творча криза була. Одна, але велика. Це сталося після того, як я почала публікувати початок свого роману "Мереживо снів" на одному із літературних сайтів. Відгуки були різні, але була там одна особа, яка мене ну дуже вже зачепила. Після того я років з десять, а може й більше, взагалі ні по яких літературних сайтах не «ходила». Писала "в стіл", багато читала, але, чесно, за роботою і думати про те якось забула. А потім само якось пройшло. Мабуть, я це переросла. Навчилася сприймати критику і робити з неї висновки. Думаю, що творчі кризи пов'язані або з браком часу, або з браком досвіду. Тоді ти не відповідаєш своїм очікуванням і бажання писати пропадає. Тепер я знаю, що робити з критикою – вчитися, а не впадати у відчай.

— То, певно, був складний період у твоєму житті. Але ти справді його переросла, хоч, може, можна було й не затягувати з тим аж на десять років ))
Які в тебе є улюблені автори на Літнеті?

— Та, але робота не лишала вільного часу взагалі. Тому й затяглося. А щодо улюблених авторів, я прямо так і не скажу. Тому що читаю, якщо є час, я майже усе, що зацікавить – різних авторів, різних жанрів. Най-най для мене зараз є Лія Щеглова, бо ми працюємо з нею і дуже здружилися. У неї чудові роботи. Ще я з радістю читаю Мар'яну Долю. У її творах знаходжу теж щось близьке собі. Багато хто ще подобається, але тут навіть місця не вистачить перелічити. Бо з близько сотні творів, що я тут прочитала, не сподобалось, здається, тільки один чи два. А так, мені трапляються чудові роботи, і це тішить.

— Так, таке справді викликає радість )
До речі, ти знала, що інтерв'ю на тебе саме Мар'яна Доля замовила? )))

— Відразу не знала, а згодом побачила.

— Напевно, це було приємною несподіванкою )

— Звісно! Я й не очікувала! Але приємно! Дякую їй за це!

— Сподіваюся, вона усміхнеться, коли буде читати це інтерв'ю )) Що ж, наступне питання: Хто з рідних/знайомих знає про твою творчість? Яке в них ставлення до цього?

— Чоловік, звісно, донька, свекри і племінник. Інші навіть не знаю. Особливо не розказую, може, хто в інтернеті пости бачив, але напряму ніхто не питав із знайомих. Чоловік каже, що "дружина письменниця, то горе в сім'ї", але радіє, коли раджуся з ним, хоч і не вірить у те, що зараз письменництвом можна заробити чи прославитися. Інші, здається, такої ж думки.