Інтерв'ю з Алістером Кроулі
Замість передмови
Уявіть собі інший вимір — місце, де час і простір губляться, а будь-яке запитання може знайти свою відповідь. Саме туди я потрапив у ту ніч, коли з'явився Страж. Його вигляд лякав і водночас притягував: п’ятиметровий велетень, схожий на людину, але позбавлений усього людського. Його голос звучав не у вухах, а всередині мене, холодний і владний:
— Іди за мною.
— Куди? — запитав я.
— Не став зайвих питань. Ти просив — я виконую.
Я не став сперечатися і пішов за ним. Ми опинилися на залитій світлом галявині, де він жестом вказав на невидиме крісло, яке зависло у повітрі.
— Кого ти хочеш запитати? Назви ім'я.
Мій розум на мить зупинився, але одне ім’я спалахнуло, як готова відповідь.
— Алістер Кроулі.
Страж кивнув, і простір змінився. Я опинився у кімнаті, де сидів чоловік з проникливим поглядом.
— Вітаю тебе, Шукач, — мовив Кроулі, ледве помітно посміхаючись. — Страж сказав, що ти маєш до мене запитання?
— Вітаю, Алістере. Так, їх чимало.
— Тоді я теж присяду, бо здається, нас чекає довга й сподіваюся, цікава розмова.
— Не знаю, наскільки довга, але цікава — це точно.
— Що ж, тоді твоє перше запитання.
#50 в Не художня література
#1169 в Фентезі
Відредаговано: 15.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
