Інтерв'ю з Лесею Яцутою

────── ✦ ──────

«Головне правило: не думати, що ваш текст ідеальний з першого разу. Це не так. Жоден текст не ідеальний»: розмова з Лесею Яцутою

У кожного письменника є своя точка відліку. Іноді нею стає випадково прочитана книга, яка змушує подумати: «А чому б і мені не спробувати?». Іноді — історія, що спершу живе лише в чернетці, а згодом знаходить шлях до читача. А буває, що любов до книжок виходить за межі власної творчості й перетворюється на спільну справу.

Леся Яцута — письменниця, яка працює з жанрами фентезі, фантастики та романтичної комедії, а також одна із засновниць видавництва «БукБанда». У її творчому доробку — роман «Темен», участь у збірці новел «Час Тіней» та романтична комедія «Були в мережі одночасно». За роки роботи з книжками Леся встигла побувати по обидва боки видавничого процесу: створювати власні історії, співпрацювати з авторами й розвивати видавничу спільноту.

Сьогодні «БукБанда» вже завершила свою діяльність, однак досвід, здобутий за час її існування, залишається частиною професійного та творчого шляху її команди.

У розмові для DARK Леся Яцута розповіла, як починалася її письменницька історія, чому фентезі дарує свободу для фантазії та що спонукало її звернутися до романтичної комедії. Ми поговорили про натхнення, видавничу справу, перші відмови, роботу над текстами та важливість команди, яка залишається поруч навіть тоді, коли змінюється спільний шлях.

────── ✦ ──────

Розкажіть про ваші особисті витоки в літературі. Коли ви написали свій перший текст і в який момент усвідомили, що хочете займатися цим професійно?

— Написала перший роман років в 25, хоч писати почала доволі давно. Колись прочитала цикл Лорен Кейт «Занепалі» про ангелів і подумала, що могла б теж спробувати щось подібне. Перший роман так і лишився на рівні чернетки. Щодо «професійності», то тут радше не я вирішила, а друзі та колеги наполягли, щоб я видавала свої історії. Сама я цілеспрямовано не хотіла бути комерційною авторкою. Раніше.

Більшість ваших творів, як-от «Темен» чи участь у збірці новел «Час Тіней», написані в жанрах фентезі та фантастики. Чому саме ці жанри стали для вас головним способом самовираження?

— Просто подобається жанр фентезі. Нема якихось особливих причин. Мені цікаво вигадувати світи, існування героїв в цих світах. Певною мірою – це свобода для фантазії та змога уявити, як би воно було за абсолютно нереалістичних умов.

Ваша свіжа книга «Були в мережі одночасно» написана в реалістичному жанрі романтичної комедії. Як ви наважилися на такий кардинальний перехід від вигаданих магічних світів до сучасної любовної реальності?

— Скажімо так: підвернулося під руку. Був хороший настрій, романтичний. Оскільки я постійно працювала з фентезі, то трішки вигоріла і вирішила спробувати щось нове і менш складне в продумуванні деталей. Щось більше для емоцій, ніж для розгортання уяви.

Письменники часто зізнаються, що пишуть або дуже швидко та імпульсивно, або довго й ретельно вивіряючи кожне слово. Як виглядає ваш персональний творчий процес?

— Я не людина графіків та дедлайнів і пишу виключно по натхненню. Але я можу писати одразу і дуже багато, тому свою непостійність я компенсую об'ємами та вмінням швидко набирати текст на клавіатурі (якщо не маю довгого манікюру).

Який головний сенс або емоцію ви прагнете донести до свого читача через власні книги?

— Для мене книги – це кайфово проведенний час. Я хочу, щоб люди теж отримували насолоду і відпочивали з моїми історіями.

Як саме ваш авторський досвід допоміг вам у заснуванні та керуванні видавництвом «БукБанда»?

— Абсолютно ніяк. На момент заснування Банди я взагалі не думала, що займатимусь письменництвом на постійній основі. Просто знайшлася людина – Айя Нея, – яка мені запропонувала зробити свою спільноту з авторами. Тут більше не авторський досвід, а організаторські здібності та вміння брати на себе відповідальність і бажання дуже швидко вчитися новому. Згодом, з набутим досвідом, звісно, і авторство давало свої плоди в роботі у видавництві.

Ми просто любили і любимо фентезі та фантастику, і на момент заснування спільноти, а згодом і видавництва, нам було дуже мало цього жанру саме від українських авторів. Нас ніхто не обмежував, ми просто зібралися і вирішили: «А чому б і ні?»

Яким досягненням «БукБанди» за роки її існування ви особисто пишаєтеся найбільше?

— Мабуть, тим, що ми, попри складнощі, попри брак досвіду, таки змогли не просто видати наші книги, а розширитися, стати почутими і поселитися в серцях багатьох читачів. Для нас цінно те, що у нас була і є шалена підтримка і віра в наші сили, хоч наша команда і доволі маленька. Власне, найбільшою моєю гордістю є саме команда. Ми разом працювали довгі роки. Хтось змінював свій статус: з співзасновників ставали нашими авторами. Хтось з наших авторів ставав частинкою закулісся видавництва. Але ми трималися разом і я дуже вдячна цим людям, що вони зі мною до кінця.