Інтерв'ю з Антоном Козловим

────── ✦ ──────

DARK представляє нове інтерв'ю з Антоном Козловим — письменником, філологом-японістом і дослідником азійського кінематографу, який поєднує у своїй творчості літературу, кіно та дослідження культури.

Антон Козлов — автор понад п'ятнадцяти художніх романів, дослідник японської літератури та культури й великий поціновувач азійського кіно. Нещодавно письменник звернувся до нонфікшну та створив книгу про азійський кінематограф — тему, якій досі бракувало ґрунтовних досліджень українською. У своїх роботах Антон прагне не лише розповідати історії, а й відкривати читачам маловідомі сторінки культури, руйнувати стереотипи та показувати мистецтво під новим кутом.

Книгу Антона Козлова про азійський кінематограф можна придбати на сайті видавництва Сафран.

Instagram: mikanreview

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ'Ю

Ви — письменник, філолог-японіст, дослідник кіно. Якби потрібно було представити себе коротко людині, яка вперше про вас чує, що б ви сказали?

— Я б, мабуть, сказав, що я людина, яка постійно намагається зрозуміти, як влаштований світ через історії. Я пишу прозу, досліджую японську літературу й культуру, багато років займаюся азійським кіно. І для мене це насправді не три окремі заняття: література, кіно і філологія постійно перетинаються. Мені цікаво знаходити ці зв'язки й потім ділитися ними з іншими — чи то в книжках, чи в текстах про кіно, чи в дослідженнях. Ну і просто я людина, яка обожнює читати, дивитися фільми\серіали\аніме і не бачить свого життя без написання книг.

Ви написали понад 15 художніх романів, але зараз говоримо про нонфікшн. Чому саме зараз ви вирішили присвятити книгу азійському кінематографу?

— Є декілька причин. Почну з початку: коли я вчився на магістратурі, то писав дисертацію про азійське кіно, і я зіштовхнувся з проблемою, що українською не було взагалі ніяких джерел — лише якісь окремі статті, але що таке 2–5 сторінок для магістерської на майже 100 сторінок? Тому загорівся ідеєю написати книгу про азійське кіно. Спочатку думав на кожну країну окремо, але потім з видавцем вирішили об'єднати. Друга причина в тому, то минулий рік в мене видався аж занадто тривожним і складним, і я вирішив, що — а скільки тут того життя лишилося? Тому склав план, ідею, показав видавництвам, Сафран відгукнулися. І третя причина в тому, що за останній час в нас з'являються дуже багато аматорських команд, які роблять переклад та озвучення азійських проєктів, тобто це популярно серед глядачів, і я хочу своєю книгою привернути саме офіційну увагу, щоб фільми показувалися в кінотеатрах, щоб якість перекладів та дубляжів були на високому рівні, і просто — щоб більше людей знали про азійські фільми й культуру.

Ви зазначаєте, що в Україні ще не було подібного дослідження. У який момент зрозуміли: «Якщо цього ніхто не зробить — зроблю я»?

— Хм, цікаве питання. Мабуть, ще на стадії написання дисертації у мене постійно в голові крутилося — треба написати книгу про азійський кінематограф (тоді ще були думки про Японську літературу щось написати). Нас було 5 людей в групі й усі писали лише про викладання чи журналістику, й лише у мене була дисертація більше як огляд класичного кінематографу. Тоді і почав розуміти, що треба за це взятися.

Багато людей досі думають, що азійське кіно — це або дивні артхаусні стрічки, або аніме. Який найбільший міф про азійський кінематограф вам хотілося б зруйнувати цією книгою?

— Те, що азійський кінематограф почався з «Паразитів» або «Потягу в Пусан». Зрозумійте мене правильно — я вважаю ці фільми класними й вартими уваги, проте до них вийшло дуже багато неймовірних фільмів, плюс вони навіть цитують деякі класичні фільми.

Під час роботи над дослідженням чи було якесь відкриття, яке здивувало навіть вас, хоча ви давно займаєтеся цією темою?

— Так, я неочікувано зрозумів, що не так вже добре розбираюся в тайванському кінематографі (власне саме тому цієї країни немає в першій книзі, проте вона буде в другій). Також я для себе відкрив деяких нових режисерів з кожної країни, хоча й знаю багато представників.

Якби після прочитання книги людина захотіла подивитися лише три азійські фільми, які б ви порадили для знайомства і чому саме їх?

— Якщо ми кажемо саме про книгу і фільми з неї, то це б були: «Служниця» (Кім Кійон), «Жінка в пісках» (Хіроші Тешіґахара) та «Дикі Дні» (Вон Карвай). «Служниця», бо це фільм, який пішов проти традицій та показав соціальні проблеми в Кореї, і саме на його основі з'явилося багато сучасних фільмів, як ті самі «Паразити». «Жінку в пісках» я б порадив, бо це екранізація мого улюбленого письменника Кобо Абе, і він сам написав сценарій до фільму, і цей фільм просто неймовірна адаптація екзистенційних проблем ХХ століття. І останній фільм — «Дикі Дні», тому що це один з перших фільмів Карвая, в якому вже видно його медитативний та філософський стиль, і це неймовірна історія кохання з елементами криміналу.