Інтерв'ю з Катериною Колесник

────── ✦ ──────

«Треба пам'ятати, що кожен наступний рукопис буде кращим за попередній»: Катерина Колесник про південні степи, прадавні прокляття та «Захисників лісу»

Творчий шлях Катерини — це історія про послідовне та впевнене відточування майстерності. Вона пройшла шлях від випускниці відомої письменницької школи «РИБА» до визнаної літспільнотою авторки. Її талант неодноразово відзначали на професійному рівні: Катерина є переможницею гранту від конкурсу «Кентавріда», фіналісткою проєктів від «ЛІТавиці» та науково-фантастичного змагання «Безмежний космос». Її короткі прозові твори — від щемкої новели «Руде щастя» до містичного оповідання «У тіні мальв» — прикрасили сторінки таких авторитетних видань, як журнал «Дніпро», та увійшли до знакових паперових збірок.

Проте справжнім творчим вибухом і квантовим стрибком для авторки став масштабний фентезі-роман «Захисники лісу». Ця книга, що вже встигла завоювати серця читачів на платформах на кшталт Goodreads та з'явитися на полицях топових книгарень України, пропонує унікальний погляд на вітчизняну демонологію.

Сьогодні DARK запрошує вас зазирнути за лаштунки творчости загадкової та самобутньої Катерини Колесник. У цьому інтерв'ю ви дізнаєтеся, як письменниця торувала свій творчий шлях, як народився роман «Захисники лісу» та що варто робити авторам-початківцям, аби досягти успіху в сучасній літературі. Занурюйтеся та приємного читання!

────── ✦ ──────

ІНТЕРВʼЮ

На скільки мені відомо, пишете ви вже дуже тривалий час, чи пам'ятаєте момент, коли дитяче чи радше підліткове захоплення трансформувалося в усвідомлення своєї ідентичності як письменниці та бажання писати вийшло за межі звичайного хобі?

— Любов до книжок у мене була ще з дитинства: спочатку я слухала, як мені читають рідні, потім навчилася сама й поринала у нові світи знову й знову. Пам'ятаю, як з сестрою ми робили міні-журнал: малювали, прикрашали, писали статті про всіляке різне в дусі: сьогодні сусідка баба Неля купила три пачки молока або наш дідусь дивився по телевізору такі-то новини.

Вже у п'ятнадцять написала повноцінний роман про вампірів. Списала безліч зошитів, але навіть зараз я вважаю сюжет непоганим, тому узялася нещодавно за повну пропрацьовку й переписування тексту.

Також писала вірші — коротше, завжди була людиною творчою, тихою, мовчазною, у своїх власних думках. В дитинстві мріяла бути або письменницею, або астронавткою. Вважаю це дуже милим збігом, бо наразі окрім фентезі я також пишу і фантастику. Подорожую Всесвітом у такий от спосіб ;) Тому, власне, мені складно пригадати якийсь конкретний момент, коли я раптом усвідомила, що хочу бути письменницею, бо «раптом» не було. Я жила цим завжди.

Ви закінчили письменницьку школу «РИБА». Побутує думка, що «письменству неможливо навчити». Як навчання змінило вашу оптику на власні тексти? Що було там накориснішим, що, можливо, стимулювало чи надихало писати?

— Так. Я пішла на навчання здебільшого тому, що хотіла почути думку вже відомих авторів стосовно мого стилю письма та сюжетів загалом. Мені важливо було зрозуміти в першу чергу для себе, що я добре пишу.

Після навчання я трішечки повірила у себе, і це дало поштовх до всіх моїх наступних творчих рішень.

Ви починали свій творчий шлях з малих форм, зокрема новел. Наскільки складно було здійснити цей квантовий стрибок від короткого оповідання до масштабного роману?

— Насправді все навпаки: мене завжди тягнуло на великі формати історій. Саме тому я написала вампірський роман, який, до речі, в майбутньому матиме не один том. І саме на курсах я навчилася писати новели та оповідання. Виявилося, що це неймовірно цікаво, але і складно водночас. 

Здебільшого на мене вплинула повномасштабна війна, саме тому у книзі зло захоплює південні території, а люди вимушені полишати домівки й шукати прихистку. Також, авжеж, неймовірна туга за чудовою природою півдня: море, річки, поля, степи, ліси... Неймовірна Херсонщина, де я неодноразово бувала.

Де ви шукали натхнення для змалювання персонажів міфології? Чи намагалися ви відійти від класичних образів з хрестоматій та надати їм модернового, авторського бачення?

— Шукала на різних сайтах, у книгах, пригадувала старі історії, що чула в дитинстві, про мавок та різних лісових/степових духів. Також мені дуже допомогли книги Дари Корній, а саме серія Чарівні істоти українського міфу Так, я вирішила додати авторське бачення, як, наприклад, поява мавок. У моїй книзі є оригінальна версія.

Тут доволі цікаво, адже щоб до кінця зрозуміти магію мого світу, треба дочитати практично до кінця. Адже це один із великих секретів, який розкривають герої. Тому я не можу спойлерити.