Інтерв'ю з Міланте Готем

────── ✦ ──────

Ексклюзивно для DARK письменниця Міланте Готем поділилася своєю історією — від перших віршів і фанфіків до участі в проєкті, що увійшов до Книги рекордів України. У відвертій розмові авторка розповіла, як війна змінила її творчий шлях, чому саме темна проза стала її способом досліджувати людську природу та що допомогло їй вийти з тіні й заявити про себе.  

Міланте Готем — українська письменниця, яка працює у жанрах темного фентезі, містики, горору та романтичного фентезі. Уже понад двадцять років вона створює історії, натхненні міфологією, фольклором і темною естетикою, досліджуючи страхи, травми та приховані сторони людської природи.

Авторка є співукладачкою літературних збірок, веде книжковий блог «Книжковий токсік», підтримує молодих письменників і стала співавторкою проєкту «Босорка», який увійшов до Книги рекордів України. У цьому інтерв’ю ми поговорили про творчий шлях, силу письменницької спільноти, експерименти з жанрами, українську міфологію та те, чому найважливіше для автора — не боятися показати свої тексти світові.

Instagram: milantegothem

Telegram канал: Книжковий токсік 

────── ✦ ──────  

ІНТЕРВ'Ю

З попередніх інтерв'ю відомо, що ви почали писати ще у 14 років: спершу це були вірші, згодом — фанфіки, а у 2024 році ви почали публікувати свої твори на Букнеті. Який момент на цьому шляху став для вас переломним і найбільше вплинув на вас як на письменницю?

— Не лише на Букнет, ще й на Аркуші паралельно викладала. Стосовно переломного моменту, їх було два: перший — це війна, саме повномасштабне штовхнуло мене показати свої твори в інтернеті, а другий — коли мене запросили стати співавторкою рекорду України. До цього моменту я мало задумувалась про те, як про себе заявити: писала в стіл, давала читати друзям і сестрі. А тут — такий проєкт! Я ще твердо не стояла на ногах, мала небагато творів онлайн. Ще й моя улюблена тема — слов'янська міфологія. Саме робота над «Босоркою», за яку ми рекорд отримали, і підштовхнула мене вилізти зі своєї мушлі.

Це справді круті досягнення, особливо на такому етапі творчого шляху. Цікаво дізнатися, як участь у проєкті «Босорка» вплинула на вас і що вона для вас змінила як для авторки.

— Ми отримали сертифікати, плюс у Книзі рекордів наші імена залишаться на все життя. А я завжди, ще зі школи, хотіла, щоб десь про мене була згадка, що я прожила це життя не марно. Більше скажу: ми хочемо отримати ще один такий самий рекорд, але вже міжнародний — Гіннеса. Для цього моє інше оповідання (там була тема «Коли часу обмаль») переклала англійською мовою моя подруга Ярослава Стулова. Вона теж стала однією з моїх перших читачок. Ярослава живе в Штатах, тому в її перекладі я впевнена. Якщо все вийде, то про наших авторів дізнаються за кордоном. А організовує все це, як і «Босорку», Сергій Батура, і хто хоче — може доєднатися. А ще рекорд дав мені відчуття маленької перемоги над власною прокрастинацією і думками, що «я нічого не можу, у мене не виходить». А тим часом я ж «Босорку» віддала на озвучку, і там більше 1500 прослуховувань. Вона була перша, яка переважала таку позначку. Хоча не найпопулярніше оповідання.

Тобто якщо підсумувати, «Босорка» запустила мотивацію працювати далі і робити щось для свого просування.

Розкажіть, будь ласка, детальніше, як відбувається цей процес і шлях до таких проєктів? І що б ви порадили молодим авторам, які лише починають і бояться заявити про себе, але теж хочуть досягти подібного рівня?

— Дякую.

Нетворкінг, тобто багато спілкуватись із колегами всюди, де це можливо, — як платформи самвидаву, так і соцмережі чи чати, які самі письменники формують. Брати участь у різних конкурсах, викладати твори в публічний доступ — особисто в мене все так і вийшло. Всі мої контакти та зв'язки сформувалися завдяки соціалізації в мережі, бо я не живу в Києві, в моєму місті навіть немає флагманських книгарень, і мені немає з ким говорити про книги в реальності. Інші письменники дадуть поради, з ними можна організувати збірки, отримати рецензію на свою творчість. Зараз я сама формую збірки, у нас їх дві, і я всіх запрошую. Я ніколи нікому не відмовляю в пораді, якщо це в моїх силах. Тобто не треба боятись ні критики, ні просити про пораду, всі через це проходять.  

Наскільки мені відомо, ви вже написали чимало книг і оповідань у різних жанрах — від фентезі та романтичного фентезі до містики й жахів. Якщо читач лише починає знайомство з вашою творчістю, з якого твору ви б порадили розпочати і чому?