Інтерв'ю з Христиною Костишин

────── ✦ ──────

DARK представляє нове інтерв'ю з письменницею Христиною Костишин — авторкою роману «Розділ ♾️». Вона відверто розповіла про шлях від перших рукописів до самвидаву, виклики книжкової індустрії, силу підтримки читачів і те, як любов до письма допомагає не зупинятися навіть після невдач. Ми поговорили про народження роману «Розділ♾️», натхнення грецькою міфологією, а також про мрію одного дня побачити свої книги на полицях книгарень у різних країнах світу.

Христина Костишин — українська письменниця, авторка роману «Розділ ♾️», який став приквелом до масштабного фентезійного всесвіту, натхненного грецькою міфологією. Уже понад шістнадцять років вона живе в Польщі та працює у фінансовій сфері, проте свідомо пише й видає свої книги українською мовою, прагнучи популяризувати сучасну українську літературу. У своїх творах авторка досліджує теми життя і смерті, вибору, провини, спокути та людської природи, поєднуючи міфологію, психологію й філософські мотиви.

Instagram: Christian Kostyshy
Telegram канал: Розділ♾️
TikTok: Khrystyna Kostyshyn

────── ✦ ──────

ІНТЕРВʼЮ

У соцмережах ви розповідали, що почали писати ще у чотирнадцять років, і спочатку це було просто хобі. Розкажіть, будь ласка, як ваша творчість переросла в щось більше — коли ви зрозуміли, що хочете видати книгу?

— Для мене це й досі більше хобі, а то й розрада. Я люблю тікати у свої вигадані світи. За професією я фінансист, але пишу, скільки себе пам'ятаю. Смішно те, що коли я видавала книгу, то абсолютно нічого не знала про книжкову індустрію. І лише після виходу книги з'явилися нові знайомства, я почала вивчати ринок і нарешті відвідувати онлайн-літературні курси.

Відгуки читачів після мого «Розділу ♾️» допомогли зрозуміти, що насправді цікавить читача, де мені потрібно підтягнути знання і чого навчитися. Це був довгий і глибокий аналіз.

Чесно кажучи, мій дебютний роман — це перша й єдина чернетка, не вичитана ані альфа-, ані бета-рідерами. Я все робила за відчуттями, слідуючи внутрішньому поклику. Це експеримент, який переріс у дружбу з деякими українськими письменниками й читачами, а також показав, що видати книгу може кожен. Але для цього недостатньо лише таланту — над цим потрібно багато працювати й постійно вчитися.

Зазвичай люди роблять усе навпаки: проходять навчання, вивчають ринок, займаються маркетингом, а не так, як я. Бачу ціль — не бачу перешкод. Хочу — зроблю, а потім побачу, що з цього вийде. І все це лише тому, що я дуже люблю писати.

Після виходу дебютного роману ви почали глибше вивчати книжкову індустрію. Що стало для вас найбільшим відкриттям у цьому процесі?

— Увесь процес. Наскільки він складний і насичений. Недостатньо лише добре писати чи навіть бути талановитим. Потрібно вміти пробиватися, говорити про себе і рекламувати себе.

А якщо це ще й самвидав, як у моєму випадку, то ти сам собі SMM-фахівець, кур'єр, маркетолог, таролог (жартую), менеджер із продажу і так далі. Це колосальна робота в надзвичайно конкурентній індустрії.

А ще найбільше мене, мабуть, вразив хейт. Не конструктивна критика, з якої можна чогось навчитися, а відверте зло, яке на тебе виливають деякі люди. Але немає нічого кращого за підтримку читачів, яким сподобалася твоя творчість, бо вона варта тисячі негативних слів. Саме вона перекриває весь хейт і нагадує, заради чого ти пишеш.

Ви згадали про хейт. Чи був момент, коли через нього вам хотілося опустити руки або навіть перестати писати? І що допомогло вам цього не зробити?

— Мій перший відгук був негативним. Я так довго виношувала в собі ідею видати книгу, не наважувалася на це п'ять років. У той час будувала кар'єру у фінансовій сфері й постійно відкладала свою улюблену справу на потім. І коли нарешті це сталося, перше, що я почула: «Ваша книга — лайно» (без перебільшень, це майже цитата).

У мене закралася думка, що, можливо, самвидав був дуже поганою ідеєю. Натомість потім полилися позитивні відгуки та слова підтримки. Саме це допомогло не здатися, як би банально це не звучало, і не закинути цю ідею назавжди (спалити перший наклад і більше нікому його не показувати).

Ви видали свою книгу самвидавом. Якщо згадати весь цей шлях — від готового рукопису до книги в руках читачів, — що виявилося для вас найскладнішим? І що б ви порадили авторам, які теж мріють обрати шлях самвидаву, але поки не наважуються?

— Самвидав — це не лише про написати хорошу історію. Це про те, що після останньої крапки робота лише починається.

Якби я могла щось порадити авторам, то сказала б: не бійтеся, але й не романтизуйте цей шлях. Це величезна відповідальність, фінансовий ризик і багато моментів, коли захочеться все кинути. Проте, якщо ви готові вірити у свою книгу, коли в неї ще ніхто не повірив, обов'язково пробуйте.

Навіть якщо буде важко, ви точно не пошкодуєте, що дали своїй історії шанс.

І, зважаючи на те, про що я вже розповідала, якщо чесно, зараз я б не обрала самвидав удруге. Але водночас саме він дав мені найцінніше — можливість тримати свою книгу в руках і знайти своїх читачів. І заради цього я точно знаю, що все було недаремно.
Коли тобі пишуть, що це найкраще прочитане або що саме твоя книга змушує задуматися над собою чи своїм життям, це перекриває всі труднощі.