Інтерв'ю з Вікторією Прохоренко

────── ✦ ──────

Ексклюзивно для DARK письменниця Вікторія Прохоренко відчинила двері у свій творчий світ — від перших підліткових спроб у письменництві та захоплення фентезі до написання романтичних історій, роботи в співавторстві та мрії побачити свої книги на полицях книгарень.

Вікторія Прохоренко — українська письменниця, авторка романтичних романів і співавторка численних історій, що знайшли своїх читачів на Букнеті. У своїй творчості вона поєднує щирі емоції, гумор, складні життєві вибори та героїв, які змінюються разом із сюжетом.

Букнет: Прохоренко Вікторія

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ'Ю

Давайте насамперед дізнаємося про вас як про авторку та про те, з чого розпочався ваш шлях у письменництві.

— Мене звати Вікторія, мені 27 років. Першу свою книжку я дописала у 14 років. Це було невелике оповідання про пригоди, яке через деякий час я спалила, бо не могла його читати. До того були ще вірші — багато спроб написати гарні вірші. Але з ними не склалося. У підлітковому віці це був мій спосіб самовираження. Мені дуже хотілося робити щось таке, чого не вміє ніхто, і я знайшла себе у творчості. Якийсь час я приховувала це від усіх, а потім почала ставитися до цього серйозніше і змогла говорити про це з іншими. Час від часу на моєму шляху траплялися друзі, які підтримували мене та критикували. Це була хороша критика. Але насправді я думаю, що письменництво — це насамперед мій спосіб самовираження. Можливість на папері передати те, чого я не можу передати в інший спосіб

Розкажіть, як змінювався ваш стиль письма та творчі вподобання з роками. Що ви створювали в підлітковому віці і що пишете зараз? Чи відчуваєте, що ваш голос як авторки став іншим з часом?

— У підлітковому віці я писала пригодницький роман. Потім прочитала «Сутінки», і мені дуже захотілося знайти ще щось схоже. Але, не знайшовши достатньо таких історій, я вирішила написати власне фентезі про вампіра, його вічність і тягар життя, від якого він не може втекти. Пізніше я почала писати любовні романи. Спочатку мені було трохи соромно говорити про те, що я пишу саме цей жанр, але з часом я прийняла це як частину себе. Мені подобаються романтичні історії: я із задоволенням їх читаю і з не меншим задоволенням пишу. Це приносить мені радість. Також ми написали багато романів у співавторстві з Роксаною Світлою. Це моя прекрасна співавторка, і я дуже її люблю. 

Думаю, мій голос як авторки справді змінився. Перші тексти були досить примітивними. Деякі з них я спалила, а деякі зараз просто не можу перечитувати. Але мені здається, що це природний процес. Багато авторів змінюються з кожною новою книгою, знаходять свій стиль і продовжують розвиватися. Я не виняток. Зараз я намагаюся порушувати у своїх книгах важливі теми. Мені цікаво досліджувати людські історії, переживання та питання, які мене хвилюють. Іноді мене надихають події, які траплялися зі мною або моїми друзями, але я переосмислюю їх через художню історію. 

Для мене творчість і письмо — це спосіб самовираження. Можливість передати свої думки, переживання, біль та емоції. Водночас мені подобається бути авторкою, яка дарує своїм героям голос і життя. Вони можуть бути серйозними або кумедними, сильними чи недосконалими — усе залежить від історії. Я можу написати легку й веселу книгу, де герої робитимуть дурниці та потраплятимуть у смішні ситуації. Але для мене важливо, щоб кожна історія несла в собі щось більше. Не повчання і не моралізаторство, а думку чи почуття, які можуть змусити читача замислитися над чимось важливим.

Це звучить дуже цікаво. Чи могли б ви детальніше розповісти про свої твори? Яка з ваших книг зараз найбільше відгукується у вашому серці і чому саме вона?

— Насправді ми написали багато романів. Деякі з них продаються на Букнеті як комерційні твори, деякі доступні безкоштовно. Зараз я працюю над сольним романом «Ідеальний брехун». Це історія про обман. Насправді це не зовсім любовний роман — він про те, куди може завести навіть маленька брехня і які наслідки вона здатна мати. Але якщо говорити про книгу, яка найбільше відгукується мені зараз, то це, мабуть, «Хочу боса». Це любовний роман, і він особливий для мене тим, що деякі події та характери героїв були натхненні реальними людьми. Для мене ця історія смішна, захоплива й дуже жива. Герої проходять великий шлях від початку до кінця книги, змінюються, переосмислюють свої цілі та бажання. Те, чого вони прагнули на початку, з часом стає для них уже не таким важливим. 

Але є ще одна книга, яка займає особливе місце в моєму серці. Вона називається «Казка з ароматом жасмину». Я написала її приблизно рік тому. Це історія про жінку, яка закохується в арабського чоловіка. Вони разом навчаються, мають багато спільного, принаймні так їй здається. Вони одружуються, створюють сім'ю, народжують двох дітей, і певний час усе здається ідеальним. Але одного дня чоловік повідомляє їй, що хоче взяти ще одну дружину. Головна героїня опиняється перед дуже складним вибором: прийняти те, чого від неї вимагають, чи спробувати змінити власне життя. Проблема в тому, що світ, у якому вона живе, майже не залишає їй права вибору. Для мене це дуже глибока історія про сильну жінку, яка раптом усвідомлює, що світ, якому вона довіряла, виявився зовсім не таким, як вона думала. Вона мусить захищати своїх дітей і знаходить у собі сили боротися за свободу та майбутнє.