Інтерв'ю

Інтерв'ю з Катріною Айріх

────── ✦ ──────

DARK знову представляє нове інтерв'ю. Цього разу нашою гостею стала Катріна Айріх — авторка, яка прийшла до письма не через натхнення, а через втрату, біль і внутрішню потребу вижити. Її шлях був непростим, але саме він став основою історій, що глибоко резонують із читачами.

68747470733a2f2f73332e616d617a6f6e6177732e636f6d2f776174747061642d6d656469612d736572766963652f53746f7279496d6167652f6e31533478754b52777672346a673d3d2d313632323230353530332e313861363436353062633731663363373532383437353931363233322e6a7067

Катріна Айріх — працює в жанрі дарк-роману та психологічної прози. У своїй книзі «Graverowe / Грейров» вона досліджує темні кути людської психіки — травми, насильство, внутрішню боротьбу та токсичні зв'язки, від яких неможливо втекти без наслідків. У цьому інтерв'ю Катріна відверто говорить про своє повернення до письма, процес створення «Graverowe / Грейров» і відкриває завісу над майбутніми проєктами. Книги Катріни Айріх можна придбати в друкованому вигляді в її телеграм каналі.

Instagram: ilovedollyrock
Telegram канал: Katrina_Eirich

────── ✦ ──────

ІНТЕРВʼЮ

Давайте для початку познайомимося з вами. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе та свою творчість.

 

— Мене звати Катрін, мені 32 роки. Я здобула освіту журналіста і наразі працюю за спеціальністю. Ще в дев’ятому класі я захоплювалася написанням фанфіків, а у 17 років створила свою першу трилогію в жанрі фентезі, хоча, на жаль, вона так і залишилася в чернетках. Я вважаю себе досить різносторонньою людиною. У вільний час займаюся косплеєм, фотографую, створюю OOAK та збираю колекцію ляльок. Два роки тому я повернулася до написання книг

Вау, це просто супер! Дуже приємно бачити, яка ви творча людина. Ви згадали, що два роки тому повернулися до написання книг. Розкажіть, будь ласка, що надихнуло вас знову сісти за письмо?

—Два роки тому в нашій родині сталася трагедія — помер мій дідусь. Він був для мене цілим всесвітом, який розсипався 10 березня 2024 року о 12:30. Його смерть стала для мене непоправним болем, який і досі не відпускає. Той період став найважчим у моєму житті: я не могла знайти собі місця, втратила натхнення і відійшла від улюбленої творчості. Відчуття пустоти поглинуло мене, і я просто існувала, не знаходячи сенсу. Мені хотілося до нього… страшні думки не покидали голову і лише посилювали моє внутрішнє зламане відчуття. Цими переживаннями я ні з ким не ділилася — мої рідні навіть не здогадувалися, бо я не хотіла хвилювати їх. З самого дитинства я була дуже замкненою людиною, яка рідко відкривалася комусь, і з часом ці думки стали нищівними. Я зрозуміла, що така внутрішня боротьба руйнує мене ще більше. Одного разу, охоплена відчаєм, я вирішила сісти за аркуш паперу й написати лист до себе. Виклала все, що було всередині — про свої страхи, про свою родину і про те, як їх торкнеться моя потенційна відсутність. Це змусило мене злякатися більше, ніж будь-що інше: я зрозуміла, що моє рішення може бути для них нестерпним ударом. На щастя, поряд зі мною були друзі, які підтримували мене, і мій чоловік, який всім серцем намагався допомогти мені знайти сили для подолання цього стану. У лютому 2025 року я випадково натрапила у кав’ярні на полички з книжками. Це місце поєднувало запах кави та літератури, і хоч я ніколи не була великою прихильницею читання — шкільна програма відбила бажання через монотонність й обмеженість вибору — я все ж вирішила обрати книгу. Мій вибір незрозумілою інтуїцією впав на роман Нін Ґорман «Попіл лине до неба». Я навіть не читала анотацію — лише одну цитату на обкладинці: «Він — дощ із попелу, вона ж потопає в неозорному небі». Того ж вечора я відкрила книгу й поринула у її світ. Читаючи, не могла стримати сліз — деякі події нагадували все, що сталося зі мною. Ці емоції лише загострили мій стан. Проте після цієї книги я почала читати більше — ніби кожен новий роман немов спеціально опинявся в моїх руках саме тоді, коли це було мені найбільше потрібно. Зрештою я зрозуміла: єдине правильне рішення для мене — написати власну книгу. Папір став місцем, де я могла вилити весь біль і знайти полегшення. Так народилася моя книга «Graverowe / Грейров».

68747470733a2f2f73332e616d617a6f6e6177732e636f6d2f776174747061642d6d656469612d736572766963652f53746f7279496d6167652f59766f476a7471535f4f665159413d3d2d313632323230353530332e313861363437303934666333323230323232303939383539303738362e6a7067

Дякую, що поділилися цим з нами, це справді дуже сильна й особиста історія. Відчувається, стільки болю й водночас внутрішньої сили у вашому шляху. Розкажіть, будь ласка, більше про вашу книгу «Graverowe / Грейров» — про що ця історія?

— Події книги розгортаються у вигаданому місті Грейров, де Олівія Роув, студентка першого курсу, здобуває освіту психолога. Її увагу привертає Рівер Грейвс — загадковий і відсторонений хлопець із похмурим поглядом та ще більш темним минулим, про яке він нікому не розповідає. У стінах університету про нього ходять численні чутки, переважно неприємного характеру. Старший брат Олівії, Ілай, добре знайомий з Рівером і наполегливо застерігає сестру від необдуманих кроків. Він радить триматися осторонь від хлопця, аби сестра уникнула помилок. Попри все, Олівія через власну впертість занурюється у ризиковану гру, яка поступово перетворює її намір врятувати Рівера на небезпечне затягування у його життєву безодню. Роман висвітлює складні та важливі теми:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше