Інтерв'ю з Еліс Майєр

────── ✦ ──────

DARK представляє нове інтерв'ю з авторкою Еліс Майєр — письменницею, яка переосмислює дарк-романс, відходячи від кліше та зосереджуючись на психології, травмах і справжній темряві людської природи.

Еліс Майєр — письменниця, яка працює у жанрі еротичного дарк-романсу, поєднуючи психологічну глибину, темну естетику та реалістичне осмислення травм і людських «демонів». Поза письменництвом вона працює в ІТ та має художню освіту, а її роботи експонувалися у США та країнах Європи. Її дебютний роман «Хлорка та цукор» — це спроба переосмислити жанр, відмовившись від романтизації насильства на користь чесності, складних персонажів і внутрішньої правди. Книгу Еліс Майєр «Хлорка та цукор» можна придбати в друкованому вигляді, а також прочитати в електронному варіанті на платформах Букнет і Wattpad. 

Instagram: elis_maier
Telegram канал: Лізка хоче поговорити

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ'Ю

Розкажіть трохи про себе: хто ви поза письменництвом? Що сформувало вас як творчу людину?

— Я родом із Лисичанська, нині живу в Києві. Зараз працюю в ІТ, хоча до цього була вчителькою молодших класів і корекційним психологом. Якщо говорити про творчість, то письменництво для мене — відносно новий напрям, бо моя основна сфера все ж художня. Мої роботи були представлені на виставках у США та країнах Європи, хоча зараз я займаюся цим трохи рідше. Писати еротичні дарк-романи я почала менш ніж пів року тому, коли взялася за свою першу книжку — «Хлорка та цукор».

Коли ви зрозуміли, що хочете писати і чому обрали саме жанр дарк-романсу?

— Почну з того, як я взагалі прийшла до цього жанру. Приблизно два роки тому в мене була депресія та вигорання через попередню роботу. Мені хотілося кудись зануритися, десь сховатися в «безпечній темряві». І зовсім випадково, перед дзвінком із босом, під час якого я вже планувала сказати, що звільняюся, я зайшла до книжкової крамнички біля дому. Там я просто почала плакати від емоційної напруги. Продавчиня мене заспокоїла, вислухала й вручила «Переслідування Аделіни» та «Гудзики та мереживо», буквально перехрестила і відправила в подорож дарк-романсом. Так і почалося моє нове захоплення. Минав час, я ковтала книжки одну за одною, але чим більше читала, тим частіше натрапляла на кліше. І ці кліше почали мене страшенно дратувати. Стандартна історія: він — загадковий альфа-самець ледь не під три метри зростом, вона — тендітна, але палка красуня; важке дитинство, непродумані й незрозумілі сексуальні сцени, недоречно «впихнута» темна психологія та насильство. У якийсь момент мені це просто набридло. І от якось улітку, на відпочинку, ми обговорювали це з подругою, і я сказала, що, мабуть, змогла б написати свій, ідеальний для мене дарк-роман. Такий, де темрява й насильство не романтизуються, де герої розуміють наслідки своїх вчинків, де їх може з'їдати сором і де фраза «я спалю весь світ заради тебе» — це не красива поза, а пусті слова, за якими насправді щось стоїть або не стоїть нічого.

Як з'явилася ідея книги «Хлорка і цукор»?

— Це ще цікавіша історія. На той відпочинок я поїхала з ноутбуком, на якому в мене була встановлена лише одна гра — Crime Scene Cleaner. Її суть у тому, що ти граєш за прибиральника, який вичищає місця злочинів, а мафіозі платять йому за це гроші.
Після тієї розмови з подругою мені не довелося довго шукати ідею. Я просто поклала ноутбук на коліна й почала створювати образи персонажів. Так з'явилися Кетт — вічно тривожна, з гіркою самоіронією, і Северін — вічно втомлений та виснажений. Мені не хотілося «вилизаний» персонажів, мені хотілося бачити в них людей. І ще мені дуже хотілося розбити кліше про мафію та злочинців у дарк-романсах — ніби це просто сфера, де ти сидиш в ідеально зшитому на замовлення костюмі й попиваєш віскі бурштинового кольору. Насправді це бруд, наслідки, жертви.

Назва дуже контрастна і навіть трохи тривожна. Що вона означає для вас?

— Насправді значення назви максимально просте — це суть самих героїв. Хлорка — це Северін, тому що для нього чистота та порядок є однією з головних заповідей життя. А цукор — це Кетт, яка через переїдання, трудоголізм і щось заборонене намагається гасити власну тривогу. І парадокс у тому, що в Северіна діабет, а Кетт у певному сенсі стає для нього тим самим забороненим «цукром».

Як виглядав процес написання? Ви писали емоційно «на хвилі» чи будували все структуровано?

— Я писала цю книгу дуже швидко, як для авторів. Напевно, більше часу в мене пішло на ілюстрації, які я малювала сама, на верстку, яку також робила самостійно, і на редактуру тексту, яку я замовляла у знайомих. Сам процес написання був для мене величезним задоволенням. Особливо в п'ятницю: я приходила з роботи, наливала келих вина, вмикала свій сумний ню-метал і могла сидіти так до самого ранку — поки пальці не хрустіли, а очі не пекли від екрана. На написання книги в мене пішло три місяці.