Інтерв’ю з Юлією Хайсен

Спецільно для DARK талановита письменниця Юлія Хайтен запрошує зазирнути у свій світ — від перших шкільних казок і фанфіків до дорослих історій про вампірів, магію та кохання, яке рятує. Відверто, ніжно й чесно вона ділиться тим, як народжуються її сюжети, що стоїть за романтичними сценами та чому в кожній історії для неї важливе відчуття підтримки.

Юлія Хайтен — авторка трилогії «Під місячним сяйвом», романів «Хімія наших життів» та інших історій, де переплітаються романтика, біль, надія і віра в дива. В її текстах є місце знайденій сім'ї, другому шансу, складним виборам і тим самим словам, які хочеться перечитувати в моменти зневіри.

У цьому інтерв'ю Юлія розповідає про свій шлях у письменстві, силу читачівських відгуків, улюблені тропи, а також ділиться першими подробицями нового фентезійного рукопису «Обрана» — історії про магію, вибір і кохання у світі, де навіть ніч і день мають своїх Творців.

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ'Ю

1. Почнемо з базового і мого вже улюбленого запитання для авторів. Як почалася Ваша історія у письменництві?

— Я починала писати власні маленькі історії ще у другому класі, коли у нас були завдання: «Напишіть казку про...», і я ніколи не робила їх із чиєюсь допомогою. Десь у 12 років я почала писати фанфіки по улюбленому мультику, а у 16 років я спробувала писати свій власний вампірський роман (перед цим я повністю прочитала всю сагу «Сутінки» Стефені Маєр і лишилася в захваті).

2. Чому саме ромфентезі та ромкоми? Що Вас приваблює в цих жанрах найбільше?

— Примітка: я люблю читати ромкоми, я не працюю в цьому жанрі.

В ромфентезі як жанрі, який я читаю, я люблю втекти від реальності (як би банально це не звучало).

А якщо вже говорити про свою власну працю: я просто хочу, аби люди вірили в те, що любов існує. Неважливо, чи це кохання, чи любов друга, члена родини тощо. Я вірю в любов, хоча інколи зневіряюсь. Але написання таких історій для мене немов портал у світ, де я можу сказати і собі, і іншим людям: «Гей, тебе хтось любить. Озирнися».

У жанрі фентезі в мене поєднується любов, почуття і дива, тому що я сама вірю в дива, магію і знаки Всесвіту.

У жанрі романтики — так, саме романтики, яка містить у собі більше скла, ніж сміху, — я відтворюю свій біль, який я переживала, хоч і в абсолютно не пов'язаних із моїм життям сценах. Я сподіваюсь, що такі моменти в моїх романах відгукнуться людям, які шукають підтримку, адже саме цього я прагну своїми історіями — сказати: «Поки нікого немає поряд, я буду тут».

3. Розкажіть трохи про Вашу трилогію «Під місячним сяйвом», для тих хто ще не знайомий з Вашою творчістю. Про що ця історія?

— Це історія про дівчину Сашу, яка стає вампіром проти власної волі і за незрозумілих обставин, і перше, що їй спадає на думку, — втекти світ за очі, адже вона переконана, що вона конче нікому не потрібна. Її мета — належати самій собі і приймати власні рішення.

Впродовж перших кількох розділів вона вчиться бути вампіром, а потім знаходить вампірську сім'ю, яка допомагає їй прилаштуватися до нового життя, а згодом вона взагалі стає їхньою частиною.

Дія відбувається в сучасній Україні ХХІ століття, спочатку у Києві, а потім у вигаданому містечку Підводне у Черкаській області. У цій історії я змішала тему кохання в підлітковому та дорослому віці, пошук ідентичності, також задіяні тропи «знайдена сімʼя», «від друзів до закоханих» та своєрідний «другий шанс».

Мені захотілося спробувати вплести всім відомий сетинг вампірів в український менталітет, і, на мою думку, мені це непогано вдалося.

4. Коли Ви пишете романтичні сцени, Ви більше покладаєтесь на досвід, уяву чи атмосферу моменту?

— Якщо говорити про сцени 18+, то я намагаюся писати їх максимально реалістично, хоча реального досвіду у мене в цьому немає. Я вдумуюся і згадую, які книжки з такими сценами я читала й у яких книжках це було реалістично і зрозуміло описано. Уже потім пишу текст, редагую текст і роздумую, чи дійсно із цього виходить щось реалістичне і не занадто вульгарне.

Хай якої відвертості сцена повинна у мене вийти, це не в моєму стилі, коли в ній забагато вульгарності. У моїх сценах 18+ почуття і тілесний контакт фігурують поряд.

А романтичні сцени поцілунків, обіймів, побачень тощо у мене обовʼязково опираються саме на атмосферу. Я завжди стараюся описати внутрішній світ головної героїні й атмосферу навколо настільки докладно, щоб читачу точно було зрозуміло, що відбувається і які почуття панують навколо.

5. Ваші герої це вигадка чи у них є риси реальних людей? Можливо, навіть Ваші власні?

— Як то кажуть: усі персонажі і ситуації вигадані, будь-яка схожість із реальними людьми — абсолютна випадковість.

Але по порядку: майже в кожному моєму головному персонажі є мої риси і мої звички. Наприклад, Саша із «Під місячним сяйвом» — моя точна копія у плані зовнішності: каштанове волосся і сірі очі, які вона успадкувала від тата. А ще вона любить читати книжки і гендмейд, так само як і я.