Інтерв’ю з Рейною Кроу

────── ✦ ──────
DARK знову стукає у ваші двері, щоб представити нове інтерв’ю
з авторкою Рейною Кроу.

Рейна Кроу — авторка фентезі, що поєднує український фольклор, міфи та власні фантазії, створюючи живі й атмосферні світи. Ще з дитинства вона захоплювалася казками та слов’янськими історіями, а з часом це переросло у бажання писати власні книги, де магія й реальність переплітаються у глибокі емоційні сюжети.

Її книги «На шепіт у пітьмі» та «На поклик лісу» ґрунтуються на українському фольклорі й передають атмосферу природи, міфів та старих легенд, близьку до дитячих спогадів авторки.

Рейна ділиться своїм світом і через аудіоверсії книг на YouTube, де персонажі отримують голоси й оживають для слухачів, даруючи новий спосіб переживати історії.

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ’Ю

1. Розкажіть свою історію як письменниці. Як з’явилося бажання писати саме у жанрі фентезі?

— Я з раннього дитинства обожнювала казки. Саме з них почалася моя дорога як майбутньої письменниці. Здебільшого це були ще радянські видання з дуже гарними ілюстраціями, але найбільше мене зачаровували слов’янські історії: про Бабу Ягу, Кощея Безсмертного, Василису Премудру, Конька-Горбунка, Царівну-Лебідь. Я виросла у маленькому містечку Донецької області, фактично сільського типу, і проводила багато часу у саду, біля озера й лісу. Читала казки й мріяла бути частиною цих світів. Ще до десяти років я вигадувала власні маленькі історії й ставила сценки з сестрою для батьків. У підлітковому віці прийшла любов до коротких віршів, емо- та гот-культури. Тоді ж з’явилися перші впливи фентезі в сучасному вигляді: «Бафі», «Всі жінки відьми», «Щоденники вампіра» та інші серіали.

У 2014 році, коли мені було 18, почалася війна. Наше місто залишалося українським, але вибухи були всюди. Я рятувалася у вигаданих світах і написала свою першу велику історію — 15 глав, майже фанфік за улюбленим серіалом. На жаль, мій рукопис згорів у вогнищі, коли бабуся вирішила «захистити мене від нечистої сили». Це надовго відбило бажання писати.

Потім я багато читала — переважно сучасні романи. Згодом був фанфік за «Наруто», а у 2017 я потрапила на платформу Amino. Там я вперше створювала власні фентезійні світи: з релігіями, расами, класами. Люди починали «жити» всередині моїх всесвітів, і це мене неймовірно надихало. Саме там народилася моя маленька новела «Темна Відданість» та кілька інших спроб, які досі лежать у чернетках.

Після повномасштабного вторгнення, міграції та вже дорослого життя я повернулася до письма. Депресія трохи відступила, і я відчула, що хочу написати історію, яка ґрунтується на тому, що знаю з дитинства і що пережила сама. Так з’явилася моя перша книга — «На шепіт у пітьмі». Саме так повернулося і моє бажання писати у жанрі фентезі.

2. Ваші книги «На шепіт у пітьмі» та «На поклик лісу» ґрунтуються на українському фольклорі. Чому обрали саме цей аспект за основу історії?

— Я завжди відчувала особливий зв’язок зі слов’янським фольклором. Частково я вже торкалася цього у попередньому запитанні, але тут важливо інше: ці історії не були для мене просто казками, вони були фоном мого життя.

Моє рідне місто оточене полями, лісами, річками та озерами. Я росла буквально поруч із лісом та водою, слухаючи казки про Бабу Ягу, мавок, відьом, про добрих і злих духів. Цей світ здавався не вигаданим, а таким, що дихає поруч. Саме тому фольклор став природною основою для моїх історій. Він близький до мого дитинства, до мого досвіду, до тієї первісної тривоги й краси, які я пам’ятаю. А ще він дозволяє передати атмосферу України так, як я її відчуваю: через природу, міфи, тіні, символи, через старі страхи й надії.

Тому саме український фольклор став для мене тим ґрунтом, з якого зростають «На шепіт у пітьмі» та «На поклик лісу». Це не просто вибір жанру, це вибір себе.

3. Якщо б світ Ваших книг став реальністю, яку роль Ви б у ньому обрали для себе?

— Якби світ моїх книг став реальністю, я б обрала роль Марани. У першій книзі вона — це фактично я у свої шістнадцять: з моїм побутом, родинною історією, світосприйняттям. Різниця лише в тому, що її шлях простіший за мій, а в неї був шанс на помсту і на боротьбу, яких у реальному житті я ніколи не мала. Тому, в певному сенсі, я б залишилася собою. Просто собою у світі, де твоя сила й біль можуть стати частиною великої історії. Мабуть, так.

4. Що для Вас найскладніше у процесі написання — вигадати сюжет, побудувати світ чи передати характери героїв?

— Для мене найскладніше завжди сюжет. Світ, навпаки, існує в моїй голові настільки чітко, що іноді здається реальнішим за буденність. Його мешканці, їхні характери, атмосфера — усе це приходить природно, без зусиль.