Інтерв'ю з Xandr

────── ✦ ──────

Поет між тишею й бажанням: Xandr (Poet_yes_or_no)

Авторка: Grey

«Мені подобається спостерігати, як люди намагаються пояснити почуття словами. Я просто пишу.»

────── ✦ ──────

Іноді, гортаючи стрічку Instagram пізно ввечері, трапляються профілі, які немов шепочуть крізь екран. Саме так я натрапила на Poet_yes_or_no — сторінку з короткими, але глибокими текстами, де слова торкаються шкіри.
За ними — Xandr, у житті Олександр. Поет, який поєднує чуттєвість і розум, іронію і тишу.

Коли я запитала про вік, він усміхнувся й відповів загадково:

«Вже не 25, але ще не 35.»

І з цього моменту стало зрозуміло — буде цікаво.

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ'Ю

Про натхнення:

— Що надихає вас на написання віршів? — питаю, і він задумується на секунду.

«Спокій. Коли в житті настає тиша. Точніше, немає проблем, які мозок міг би жувати тижнями — тоді в голові народжуються ідеї, думки, образи, і хочеться їх відтворювати та ділитися ними. Що я і роблю.»

Ця відповідь відразу розкриває його: не хаос, не біль, а спокій — його головне джерело.

Про теми, якими живе поезія:

— Ваші тексти часто про інтимне. Що приваблює вас у цих темах?

«Я обожнюю інтимні, навіть можна сказати еротичні рядки, але не вульгарні. Завжди, коли дописую такий текст, думаю: «Він останній, по-новому вже не описати ці почуття». Але потім приходять нові ідеї — і я не можу залишити їх тільки у фантазії.»

Він говорить спокійно, без натиску, але в голосі — упевнена м'якість.

«Хоча мені подобається писати не лише про це. Просто тепліше аудиторія зустрічає тексти про кохання. Але я намагаюся змінюватися, досліджую різні емоції, вирвані з мого життя. Це дуже цікаво.»

Про процес і слова:

— Як народжуються слова у ваших текстах?

«Слова народжуються в процесі. Як і образи. Люблю експериментувати.»

Коротко, але відчутно: він не шукає слова — слова знаходять його.

Поетичні орбіти:

Коли я запитую про улюблених авторів, він неначе відкриває власну мапу натхнення:

«Мій стиль формувався сам по собі. Але я завжди більше любив прозу та верлібри.
З сучасних авторів — Олена Галунець і її «Віршопліткарка FM», Іван Бережний із каналу «Записки сонного мрійника», і Міра Мальська, яка навчила мене писати не вигадане, не вимучене, а живе й справжнє.»

Він усміхається:

«Я читаю їх і думаю: «Господи, чому це написав не я?»

Про творчі паузи:

— А коли натхнення зникає?

«Просто перечікую. Якщо змушувати себе — вийде щось мертве й чуже. Тому я живу «безтворче» життя й знаю, що це мине.»

Його спокій у цій відповіді — частина філософії, яку він проживає.

Ритм, рими й свобода:

Він визнає, що римований світ став йому затісним:

«Ритм — це біль. Мене дратувало рахувати склади, ловити рими, і я перейшов до верлібрів. Там теж є ритм, але він вільний. І мені це підходить.
Хоча, як кажуть у поетичному колі, мій стиль — це щось особливе, ще не визначене. Тому я називаю свої рядки просто 'творчими текстами'. І мене це влаштовує.»

Візуальна поезія:

Його очі загоряються, коли він говорить про форми:

«Різні формати, особливо візуальна поезія, — мій особистий наркотик.»

Про критику:

«Раніше реагував гостро. Бо мої рядки — мої діти. А потім зрозумів: на кожен текст є свій читач. І це нормально, якщо комусь не подобається.»

Ритуали:

«Жодних. Просто беру телефон і пишу.»
Мінімалізм у всьому — навіть у творчих звичках