Інтерв'ю з Єлізаветою Іщенко

Ексклюзивно для DARK успішна письменниця Єлізавета Іщенко відчинила двері усвій творчий світ — від пошуку натхнення та роботи над книгами до мрій промайбутнє й порад тим, хто лише стає на шлях автора.

Єлізавета Іщенко — молода авторка сучасних любовних романів, чия творчість користується великою популярністю на просторах Букнету. На рахунку письменниці вісім книг, деякі з яких наближаються до позначки в 100 тисяч переглядів.

Книги Єлізавети можна прочитати не тільки в електронному вигляді, але й придбати друковану версію, адже авторка займається самвидавом.

Instagram: liza.writer22
Telegram канал: div0chi_posydenki 

────── ✦ ──────

ІНТЕРВ'Ю

Як почалася Ваша історія у світі літератури? Пам'ятаєте момент, коли вирішили почати публікувати книги?

— Я памʼятаю, що любов до читання прокинулася в мені ще в коледжі, коли мені було сімнадцять. Спершу читала небагато, але пік бажання занурюватися в книги припав на 2022 рік. Тоді я буквально брала до рук усе, що траплялося. І якось, дочитавши одну з книг, подумала: чому б не спробувати написати щось своє?

Досі пам'ятаю, як спитала про це свого хлопця (тепер уже чоловіка). Він відповів: бери ноут і пиши. І я спробувала. Написала кілька розділів і показала йому. Він сказав, що не очікував такого результату, і ці слова мене дуже підтримали.

Я вирішила ризикнути й виклала розділи на Wattpad. Тоді в мене не було жодного підписника, у TikTok — теж. Але я завантажила туди кілька відео, і хтось уперше запитав назву книги. Це була справжня радість! Досі пам'ятаю свої емоції, коли побачила 22 перегляди — пищала від щастя.

Продовжила публікувати розділи й записувати відео, люди почали підписуватися. За місяць я написала всю книгу, викладаючи два розділи на день. Коментарі читачів були для мене чимось магічним. Прикро, що тоді писала російською, але згодом подруга переклала книгу українською. Тож усе почалося з простого «а що, якби...».

Які труднощі зустрічалися на початку творчого шляху і як Ви їх долали?

— Найбільша складність — популяризація. Було важко просувати книгу в маси, бо читачі більше віддавали перевагу зарубіжним авторам, ніж вітчизняним. Інколи це сильно засмучувало, особливо коли перегляди в TikTok були мізерними. Але я брала впертістю: щодня створювала відео, писала й викладала нові розділи.

Ця проблема, чесно кажучи, досі актуальна. Додає труднощів і те, що книги самвидавом дорожчі, ніж у видавництвах, а люди не завжди готові переплачувати. Втім, я не зупиняюся завдяки оптимізму та підтримці близьких. Найважче зараз — це зафорсити книгу й утримати увагу читача.

Чи був хтось, хто Вас особливо надихнув або підтримав у перших кроках?

— Я нікому не казала, що пишу. Лише мій хлопець (тепер чоловік) знав і завжди підтримував, повторюючи, що в мене все вийде. Батькам зізналася лише тоді, коли перша книга набрала 22 тисячі переглядів на Wattpad.

У своїх книгах я інколи переплітаю вчинки чоловіка з вигаданими, а деякі герої навіть візуально схожі на нього. Батьки дуже добре сприйняли новину про мою творчість і тепер постійно цікавляться справами. Тітка має всі мої паперові екземпляри та читає рукописи наперед.

Надихали мене не лише слова чоловіка, підтримка тітки й батьків, а й відгуки людей, які ділилися своїми емоціями. Це справді безцінно.

Декілька днів тому я прочитала Вашу крайню книгу «Відчуй мене». На мою думку, дуже емоційна та сильна історія двох долею поранених людей, які знайшли порятунок один в одному. Особисто мене ця книга не залишила байдужою, я відчула бурю емоцій під час прочитання. Скажіть, що стало поштовхом для написання цього рукопису?

— Ох, навіть не знаю, що й відповісти. Я памʼятаю, як сиділа в TikTok, дивилася відео й подумала: щось я не читала книги з оберненою різницею у віці. І вирішила спробувати.

Мене настільки захопила ця ідея, що за один день написала три розділи й не могла відірватися. У підсумку книгу створила за два місяці. Я ніби прожила її разом із героями. Хотілося зобразити хлопця-бунтаря, який не знає слова «ні», вміє фліртувати й добиватися.

Попри травми персонажів, я хотіла показати, що помилятися нормально, відкривати серце з болем — теж нормально, як і сумніватися у власних рішеннях. Тож поштовхом стала звичайна ідея, яку я втримала й розвинула. Хоча спершу не планувала робити цикл, тепер буде й продовження про інших героїв.

Яку з Ваших книг Ви б назвали найособливішою для себе і чому?

— Є одна книга, яку я вже переклала з російської на українську. Це темна історія про мафію й чоловіка з психічними проблемами. Вона важка, але водночас настільки чуттєва й болюча, що буквально захопила мене повністю.

Також є книга, яку я нещодавно закінчила. Вона в'їлася в мене настільки глибоко, бо там я підняла важливі соціальні теми, які нікого не залишать байдужими.