Інтерпретація

в інерційному русі так мало кінетики
в точці нуль - лише щемна ніжність
ані імпульсу.. порожньо.. абриси стерті
безцінне - то втрачена цінність

він пах прохолодним травневим дощем -
вона запах вбирала крізь фото
він мав би щоразу сказати щось ще -
вона голос вгадала б на дотик

їй заледве б торкнутися його щоки -
залоскоче долоню щетина
і несила коли відпустити руки -
пригорталася, наче дитина

обійняти і дихати.. мов навздогад
в доторк влити і віру і волю
він ділився і брав, оминувши слова
тільки пальці стискав до болю

він теплом розквітав, їй одній дозволяв
бути поруч на відстані подиху
вона кидала стос незавершених справ
аби просто набутись удвох

він розтоплював лід в її зимних очах -
і в його темних - селився спокій
лиш забракло часу, спростувати би час
хоч би раз запізнитись на потяг..

та кожна вторгована в простору мить
вартує незлічених завтра
на смак куштували невчасне колись
і вже неважливо, де правда

"щасливо і довго" - хіба у казках
невагомість окреслила справжнє
вона знову його обіймає у снах
і ніколи тотожнє назавжди

17.07.2020

Подобається

#2543 в Різне
#641 в Поезія

У тексті є: лірика

Відредаговано: 14.03.2023