Розділ 6

- От ти весь час переписуєшся і переписуєшся. І не знаєш, з ким. Може, це - серійний убивця? - мовила Іванка до подруги, - ти хоч про себе йому нічого не розповідай!

- Спокійно. Адресу я не казала, номер телефону теж. Про моїх родичів він нічого не знає. Все добре. 

- Вигляд твій знає, бо бачив на фотках. Через соцмережі дізнався, хто твої друзі, скільки тобі років і де ти навчаєшся. Навіть про твій день народження йому відомо! А ми про нього нічого не знаємо.

- Ну так, ім'я міг би й сказати. А про день нароження - нехай знає. Може, привітає мене. І взагалі, я не вірю, що це погана людина. Ми багато говорили на різні теми, він добрий, розумний і цілком адекватний.

- А для чого він своє ім'я приховує?

- Я тобі казала, що це хвороба. Він боїться спілкування з людьми, які бачать його або щось про нього знають. А з усіма іншими може.

- Чудово. Ти спілкуєшся з психом. А раптом ця "хвороба" змусить його знайти тебе і вбити?

- Оптимізм аж з вух ллється. Ну скажи, для чого комусь мене вбивати? Я що - мільйонер? Чи маю якесь відношення до політики? Чи знаю якийсь суперсекретний пароль? Я звичайна людина, Іванко. Звичайні люди нікому не цікаві.

- Ну переписуватися воно ще куди не йшло. А те, що тебе цей Дехто зустрітись просить - це може бути дуже й дуже небезпечно.

- Я теж щодо зустрічі сумніваюсь. Піти в якесь дуже людне місце не можна, бо він ще не повністю вилікувався. А в малолюдних місцях спілкуватися якось не дуже... 

- Не іди, Сніжко. Кажу тобі.

- Є одна маленька проблемка. Я вже погодилась.

Здавалось, Іванку сильніше могло б здивувати хіба що повідомлення про напад марсіан.

- Ти серйозно? Ні, Сніжко, ти жартуєш, правда ж?

- Серйозна як ніколи. Я вже погодилась. 

- І не боїшся?

- Тому й розповіла тобі. Я хочу, щоб ти теж десь поруч була. Я маю на увазі, не йти разом, а просто ти зробиш вигляд, ніби ти сама по собі. Але будеш поруч. Добре?

- Принаймні буду знати, що ж сталося з моєю нерозумною подругою. Звичайно, піду. Що ж мені залишається?

*              *             *

- Добре, що така довірлива нам попалася, - мовив Шеф, - погодилась зустрітися. ЇЇ буде неважко зловити. Тим паче в парку, де не так вже й багато людей.

- Я вже відчуваю цей запах... запах грошей... - задоволенно сказав Будильник.