Розділ 3

За ту одну годину, яку Сніжка витратила на збори, Іванка подзвонила разів сто. Зрештою, це було в її стилі. 

В кінці-кінців вони зустрілися і пішли в парк. Сніжка вже не була такою сонною, вона навіть розповідала подрузі про подію, яка недавно сталася з нею у маршрутці:

- Уявляєш, водій одночасно рахував гроші, їв бутерброд, грав у карти зі знайомим пасажиром і вів автобус! Жах просто. Тоді одна жіночка зробила йому зауваження, а він каже: "Шановна, почитайте правила. Не можна говорити з водієм під час руху автобуса!"

- А в карти грати можна? - Іванка не приховувала обурення. - Теж мені, любитель правопорядку знайшовся!

- Цікаво, чи буває таке за кордоном? Ой, до речі, про закордон. Я ж тобі не сказала. Мені вчора той псевдоамериканець відписав!

- І як? 

- Та не знаю. Говорив якимись загадками. Єдине, що я дізналась - він справді не з Америки.

- Я ж казала!

- Я тобі зараз переписку покажу.

Вони сіли на лавці в  тіні дерев. Іванка швидко пробігла очима по тексту повідомлень. 

- І хто ж це міг би бути? - запитала вона.

- Не маю жодного поняття.

- Так, вмикаємо режим Шерлока Холмса. Хоч це поки і не кримінал. Отже... Якщо він не знає, чи ти його помічала, отже, ви не розмовляли. Але де він міг тебе бачити?

-  Та багато де. І в школі,  і десь на вулиці, і в магазині. Де завгодно. Але якщо він знайшов мою сторінку в інтернеті, він знає моє ім'я і прізвище. 

- А на лобі в тебе це не написано, - продовжила Іванка, - Отже, хтось йому сказав. Тобто, він знає когось, хто знає тебе. 

- Скоріше за все, ми бачились у школі. Я там буваю найчастіше.Ну, бувала, поки літо не почалось. 

- Але літо вже кілька тижнів, а з'явився він недавно.

- Ну взагалі-то перші лайки від нього я помітила на другий день після останнього дзвоника. Ми могли побачитись там, а тоді цей хтось знайшов мою сторінку.

- Отже, він може бути із нашої школи. А може, ви в твоєму дворі бачились?

- Та ну, я там всіх знаю.

- А якщо він - знайомий когось із твого будинку? Прийшов у гості, побачив тебе, дізнався, хто ти. І готово.

- Можливо...

І тут завібрував Сніжанин телефон.

- Це ж він! Той невідомий, знову щось написав.

Зацікавлені очі Іванки одразу ж витріщилися на телефон:

- Що пише?

- "Хто я, ти здогадаєшся сама."

- Схоже, він вважає тебе екстрасенсом.

Сніжана відписала:

"Цікаво, як?".

І отримала відповідь: 

"Потім, потім дізнаєшся. Розкажи краще про себе."

Ось подальша їхня переписка:

Сніжка: Я не буду розповідати про себе невідомо-кому.

Невідомий номер: А жаль. Хоча... Я й так про тебе багато знаю.

Сніжка: Що, наприклад?

Невідомий номер: Тебе звати Сніжана Яблуновська, тобі п'ятнадцять і ти перейшла в дев'ятий клас.

Сніжка: Ну, це можна було тупо прочитати на моїй сторінці. 

Невідомий номер: Якби ти не хотіла, щоб про це хтось дізнався, ти б не писала про це.

Сніжка: Я ж не могла передбачити божевільного, який намагається дізнатись про мене все, а сам навіть ім'я не хоче сказати.

Невідомий номер: Вважай, що я таємний фанат. А щодо божевільного, ти не надто перебільшуєш. Якоюсь мірою мене справді можна назвати психом.

Сніжка: Чудово. Але я не психіатр. Нічим не можу допомогти.

Невідомий номер: У мене є фобія. Я не можу довго перебувати в людних місцях. 

Сніжка: А що тоді буде?

Невідомий: Мені автоматично стає погано і я втрачаю свідомість.

- Отже, він не міг побачити мене в школі! - вирішила Сніжка.

- Навряд чи це з народження. Може, ви бачились до того, як він захворів. Або він вигадує.

Сніжка: І давно ти так?

Невідомий: Взагалі-то, я ніколи не любив багатолюдних місць. Але саме такі приступи почалися в мене півроку тому.

Сніжка: Ти, мабуть, і на вулицю не виходиш?

Невідомий: Виходжу, але рідко. Якщо я бачу поряд із собою більше п'яти людей, стає погано. Тому я буваю тільки на малолюдних вулицях...

Сніжка: Але ж воно в тебе не просто так взялося? Має бути якась причина?

Невідомий: Ну так, причина є. Але я не хотів би про це розповідати.

- Одне з двох: або він каже правду, або бреше. Ця переписка нам нічого не дала, - мовила Іванка.

- Ну і для чого йому це все? Для чого брехати?

- Ой, Сніжко, ця твоя довірливість... Подивись разок новини, нікому більше не будеш вірити.

А "невідомий" кудись пропав. Більше не був онлайн.