Розділ 1

Сніжана, донька вчених-хіміків Наталії і Віктора Яблуновських, збиралася гуляти з подругою. Вона покрутилась перед дзеркалом, зібрала довге світле волосся у хвіст і вийшла з квартири.

- Я пішла! - гукнула вона, зачиняючи двері. 

Зустрітись вони вже давненько, але Сніжана запізнювалась. Майже завжди вона приходила вчасно, але сьогодні вона геть забула про Іванку.

Іванка - однокласниця і найкраща подруга Сніжани. Дружили дівчата з першого класу. Сварились по сто разів на день, але завжди мирилися. І коли в одної з них були проблеми, інша могла все кинути і побігти на допомогу.

У торбі виспівував телефон. "Мабуть, я єдина, в кого стоїть стандартний рингтон" - подумала дівчина і взяла трубку.

То була Іванка, хто ж іще.

- Я вже виходжу! - мовила вона.

- Ну давай вже скоріше, півгодини тебе чекаю! - залунав нетерплячий голос подруги. Хоча, як не дивно, руда вітрогонка Іванка і сама завжди запізнювалась. Просто цього разу вона запізнилась на п'ять хвилин, а Сніжка, як її називала подруга, на тридцять. 

Зустрітись вони мали у кафе "Зелені парасольки". Тут було смачнюще морозиво - те, що треба для червневої спеки. І назву свою заклад цілком виправдовував - над головою замість дау висіло безліч розкритих парасольок.

Захекана Сніжка всілась на стілець поруч з Іванкою:

- Привіт.

- Я вже думала, поки ти прийдеш, мені доведеться "добрий вечір" казати, - пробурчала Іванка. До слова, тоді була дванадцята година ранку.

- Ой, та не ображайся. Відчуєш себе разок на моєму місці. Розкажи краще, як в тебе справи?

- Та як завжди, нічого нового. Все добре, бо ж літо! Нарешті я відпочину від школи, від Ньютона...

"Ньютоном" прозивали (звісно, позаочі) їхнього фізика. Але ж і вреднючий був чоловік! Просто жах. Він міг знизити оцінку на два бали, якщо в графіку нерівно проведені осі х та у. А якщо ти не зрозумів однієї-єдиної теми, навіть отримай ти Нобелівську премію з фізики, Ньютон не поставить тобі десятки. "Не зрозуміє раз, не зрозуміє і вдруге. Скажи чесно, ти ж списала контрольну, так?"

- Так, нарешті ми від нього відпочинемо. Хоч я взагалі фізику не вчу. Буде два, то буде два. Я зосередлась на тому, що пригодиться мені в житті. Вчу тільки хімію, ну ще там українську, алгебру іноді, геометрію, коли є настрій. Казала ж тобі, мабуть, що я, як батьки, хочу вивчати хімічні речовини. Це тільки звучить нецікаво, а насправді це доволі класно. Можна і ліки від смертельної хвороби знайти, і нові речовини відкрити, і ще багато чого.

- Не знаю, може, тобі це й цікаво. Я взагалі ту хімію не розумію.Я хочу вчити англійську і бути перекладачем. Ти тільки уяви собі: англомовні фільми, книги, навіть ігри спершу пройдуть через мене, а тоді вже їх побачить вся Україна! Це ж круто! 

Тоді дівчата заговорили про майбутнє, про навчання і про школу. Як-не- як, а вони щойно закінчили дев'ятий клас. Саме пора задуматись над майбутнім.

Раптом Сніжана дещо згадала. 

- Слухай, я ж тобі мала розповісти... В мене тут таке сталось, ну, просто детектив справжній.

- Що таке? Що розповісти? - зацікавлено загорілись зелені очі Іванки.

- Я навіть не знаю, з чого почати... 

- Починають зазвичай спочатку.

- Ну добре, добре. Отже, слухай. Я вчора переглядала свої сторінки в соцмережах. І дещо було дивним. Всі мої пости у всіх соцмережах лайкає якийсь невідомий! Хто це такий, поняття не маю. Зайшла на сторінку, а там ім'я якесь... несправжнє. M-d-j-h-z-e-i-h-v, - прочитала по буквах Сніжка, витягнувши телефон.- В його профілі сказано, що він із США. Але ж я там не була і нікого звідти не знаю! Мало того. В одній із соцмереж на його сторінці була... моя фотка! Ось, дивись.

І справді, це була Сніжана. Іванка впізнала фото, бо це ж вона його зробила. Минулої зими, в парку. 

І тут майбутній перекладач дещо помітила. 

- Дивись, тут щось написано. Англійською! Але... з помилками! Він робить помилки в елементарних словах. А що, коли це ніякий не американець?

- А хто ж тоді? - Сніжка відкинулась на спинку стільця.

- А це часом не хтось із твоїх знайомих? Ну, може, жартує так?

- Не знаю. Давай напишемо йому?

- Давай.

За мить вони надіслали три повідомлення Невідомому:

"Я знаю, ти не з Америки."

"Це розіграш?"

"Хто ти? Я тебе знаю?"

І тиша. За дві години, поки Сніжана гуляла з Іванкою, "американець" не відповів.