Казка про кіберполіцейського

Сталось це буквально нещодавно. У столичному департаменті кіберполіції працював, доречі й досі працює, інспектор і за сумісництвом ІТ-спеціаліст на ім’я Вел.

Вел був одним із найкращих фахівців у боротьбі з кіберзлочинністю. Йому завжди вдавалося швидко знаходити порушників правопорядку, які вчиняли злочини в інтернет-мережі.

Одного разу Велу повідомили про серію хакерських атак на провідні банки світу. Злочинці крали гроші з рахунків людей, і це стало проблемою номер один для усієї світової спільноти.

Вел працював над справою протягом декількох місяців. У робочих поїздках відвідував різні країни, вивчав записи камер відеоспостереження, спілкувався з жертвами, провів аналіз хакерських програм і йому вдалося вийти на слід злочинного угрупування.

Ціною важкої праці і двогодинного сну на добу, Вел зміг виявити логи і розкодувати алгоритм дій злочинців, а що найголовніше – визначити місцерозташування кожного, хто був причетний до злочинів.

Як виявилось, щоб заплутати сліди, члени цього угрупування знаходились у різних місцях. Спілкувались і працювали у форматі дистанційки, проте, як це і буває, один із злочинців зробив у своїй роботі помилку і цим самим вивів кібераналітиків на потрібний слід.

Довелося залучити агентів  з усіх куточків світу, аби одночасно затримати кожного зловмисника. Було оголошено таємну операцію із затримання членів угрупування.

Зловмисниками виявились дуже молоді люди, які, заради легкої наживи, грабували людей і без жодного докору сумління жили розкішним життям.

Хакерів затримали. На рахунки потерпілих було повернуто викрадені кошти.

За вдале розкриття кримінальної справи Вел отримав підвищення, проте найбільше поліцейського тішила думка про те, що справедливість взяла гору, а зло було покарано.  

Казка є нагадуванням про те, що у наш час, коли ІТ-технології стали невід’ємною частиною нашого життя, варто потурбуватися про власну цифрову безпеку; а кіберполіція – це не якесь бутафорське поняття, а реальна установа, де працюють найкращі професіонали.