Емоції в діалозі.

 Діалог один з найкращих засобів передачі емоцій.

Чотири засоби які допомагають це зробити:

1. Керування голосом:

 - коливання чи переривання голосу: тремтіння, обірвані фрази чи слова, переривання через плач, сміх і т. д.

  - зміна тону чи висоти звучання: перехід на шепіт, крик, рик... 

 - пришвидшення або уповільнення: розтягування слів чи суцільний нерозбірливий потік.
 
  2. Свідома мова тіла (такі дії, які контролюються персонажем):

      - зміна міміки: моргання, посмішка, скривлення, підняття брів і т. д.
      
       - зміна позиції тіла в цілому чи окремих його частин: присідання, енергійна ходьба взад-вперед, нахил вперед, відкидання назад, зміна положення рук чи ніг тощо.

      -  дії кінцівками: потирання носа, торкання мочки вуха, колупання великим пальцем ноги землі,  барабанити пальцями по столу.

    -  зміна ритму дихання.

     І багато інших ознак.

 3.  Потік думок:

  Потрібно пам'ятати, що у більшості людей потік думок  не раціональний: хаотичний, переривчатий, не завжди закінчений. Стрибає з однієї думки на іншу.

4.  Фізіологічні реакції (не контрольовані персонажем):

  -  зміна серцебиття ;
  -  зміна кольору шкіри;
  - зміна швидкості дихання  (може бути й контрольованою)

 та інші. 

  При використанні останнього типу дуже легко скотитися до клішованих описів. А при надмірному акцентуванні на внутрішніх переживаннях та відчуттях перетворити твір на  шаблонну мелодраму.

 Також варто одразу визначити ЕМОЦІЙНИЙ ДІАПАЗОН ПЕРСОНАЖА - тобто який спектр реакцій властивий йому, а який ні. І не виходити за його рамки

  Буде дивно, наприклад, якщо тендітна панянка не проявить бурних емоцій  при зустрічі з білим ведмедем,а суворий полярник втратить свідомість побачивши мишу.  Хоча такий варіант можливий - але це має бути частиною емоційно продуманого і прописаного персонажа