Грудень 2001

Грудень 2001

Автомобіль із сім'єю, не дуже швидко їхав вечірньою, фактично порожньою дорогою. Та не дивлячись на таку ситуацію, все-рівно чоловік кермував дуже акуратно, позаяк дорога доволі слизька. Лишень фари освітлювали шлях, тому потрібно вдвічі уважніше керувати транспортом. Не дивлячись на великий досвід водіння, якому близько п'ятнадцяти років, все-рівно, досі не дуже впевнено почував себе зимою. Особливо, враховуючи те, що поруч сиділа дружина зі сплячою дочкою яка так зручно вмостилась на материних руках. Звісно, за всіма правилами вона мусіла би сидіти на задньому сидінні, але з самого початку просилась на материні руки, і молода дружина не могла відмовити, не дивлячись на, не такі вже і переконливі, наполягання чоловіка. Їхали мовчки, лишень де не де подружжя обмінювалось короткими репліками, не хотіли будити малу, та і від дороги водія не можна відволікати.

Їхали вони у село, у якому планували пробути оті ще останніх аж два тижні року, зустріти там вже Новий рік із деякими родичами та друзями. Вирішили поїхати так, аж занадто завчасно, з наполяганням дружини, вона останні кілька днів твердила, аби якомога швидше туди поїхати, щоб все підготувати до наближення свята. Не дивлячись на те, що чоловік постійно старався відтягнути цей момент, не дуже подобалась йому та місцина, набагато миліше йому знаходитись у виділеній йому державою квартирі, все-рівно змушений здатись. Саме цього дня дружина, після того, як він вернувся із роботи, заявила йому, що вже все спакувала, і налаштувалась на подорож. Навіть малу, дочку, яка ще не дуже добре, але вже дещо вміла говорити, намовила на мандрівку в село.

Також однією з причин, чому йому не хотілось тепер їхати нікуди, полягала у тому, що йому довелось би вертатись назад, позаяк мусів відпрацювати ще тиждень, допоки офіційно не почнеться відпустка. Приходив з роботи не дуже стомленим, займався ж улюбленою справою - готував їжу, працював кухарем у одній із їдалень. А через те, що не мав бажання кожного дня їхати слизькою дорогою, увесь той тиждень змушений буде ночувати сам у місті, без рідних своїх дівчаток, як він їх люблячи називав. Це йому не дуже подобалось, враховуючи те, що у селі телефону немає, тож зв'язатись із рідними він не матиме можливості. Хоча, з іншого боку, заспокоював себе тим, що й раніше так вже кілька разів робив, нічого ж поганого з ними не ставалось.

Попереду вже став виднітись поворот. Чоловік, що їде цією трасою далеко не перший рік, не здивувався цьому. Спеціально зменшив швидкість, аби плавно вписатись у поворот, не довіряв ні слизькій дорозі, ні зимовій шині. Навіть на одну коротку мить затамував дихання, чомусь відчувши тривогу, що може трапитись щось негаразд. Та коли вже поворот опинився позаду, заспокоївся, навіть посміхнувся, що переживання виявились марними.

Не один він був такий, що невпевнено почував себе на слизькій дорозі. Через кілька секунд, не впоравшись із керуванням, у них в'їхав ще один автомобіль. Чоловік пробував уникнути цього, але йому нічого не вдалось. Останнє, що він почув, відчайдушний крик дружини, котра, очевидно, міцно притиснула доньку до себе, аби уберегти її від біди.