Серпень 2002

Серпень 2002

Декілька молодих матусь сиділи на лавці, розмовляючи про щось своє, попутно, краєм ока, приглядали за своїми, та за чужими дітьми, різного віку. В останні літні дні, які вже у період після школи та університету, не сприймались якимись сакральними та особливими, просто такі, які мало чим відрізнятимуться від інших, від завтрашнього, або ж вчорашнього, сонце сильно обігрівало землю, але, не такі вже й старовинні дерева, в основному каштани, кидали тінь на ігрову площадку, захищаючи таким чином оті квіти життя, від згубної температури. Всі діти сиділи у пісочниці, за допомогою відерок та маленьких іграшкових лопаток намагались побудувати хоч якийсь замок, що виходило у них вкрай невміло.

Малим це заняття вже набридло і всі п'ятеро, звісно з дозволу матусь, пішли на гойдалки та гірку. Хоч людей у дворі вистачало, в основному молоді, які голосно слухали музику на принесеному магнітофоні, грали в карти, чи доміно, матері з легкістю могли би поглядом відшукати власних чад, благо відстань між ними не така вже й велика. А більше їх ніхто і ніщо не хвилювало, за виключенням, звісно, здавалось би, безглуздої теми розмови, яку всі вони з легкістю підхопили.

Певне бесіда для них настільки цікава, що ніхто із них не помітив, як у двір заїхав якийсь невідомий автомобіль, та стояв вже отак кілька хвилин. З іншого боку, чому ж хвилюватись, в околиці таки багато людей є власниками подібного транспорту, всіх не можливо запам'ятати, особливо враховуючи те, що дана машина виглядала цілком типовою, яких можна побачити всюди.

Та раптом всі матусі сполошились, а особливо одна із них, котра миттю зірвалась з місця, побачивши те, що її дочка, наївно, не відчуваючи ніякої загрози, підійшла до автомобіля, де перед нею відчинились двері і руки водія швидко схопили малу, затягнувши до середини.

- Ія! - заверещала матір дівчинки біжучи до автомобіля, котрий вже зрушити з місця.

Транспорт набрав швидкості і виїхав з двору, на шляху не мав ніяких перешкод. Жінка ж, з іменем своєї доньки на вустах, бігла, здавалось як ніколи раніше, але цього виявилось не достатньо. Машина заїхала на дорогу, а через кілька секунд зникла за найближчим поворотом, де вишукувати її не мало сенсу, оскільки майже відразу злилась із такими ж самими, подібними по конструкції та кольором. Матір все-рівно продовжувала бігти, маючи надію, що зуміє відшукати, та наздогнати саме ту, у якій знаходиться її донька зі своїм її підлим викрадачем. Але, вже не розуміючи через скільки часу, знесилена зупинилась, впала на коліна і заридала, не розуміючи, чому це сталось саме з її дівчинкою, чому серед всіх тих дітей, які грались на гойдалках, саме її донечка рушила до тієї машини і саме її викрали.