Грудень 2019

Грудень 2019

Коли автобус зупинився Ія, з полегшенням вийшла, радіючи з того, що неприємного, або ж навіть трагічного інциденту таки не сталось. Швидко, по засніженій дорозі, дівчина через дві-три хвилини вже зайшла на потрібне їй подвір'я, яке вже встигло покритись товстим шаром снігу. Це й не дивно, оскільки у селі він почав падати швидше ніж у місті та робив це більш інтенсивно. Пробираючись крізь нього, залишаючи по собі глибокі сліди, вона таки увійшла до хати, де, як і на дворі, панував холод. Але цю ситуацію можна легко виправити.

Перш за все, дівчина витягла з кишені куртки револьвера, поклавши його на стіл у одній з кімнат. Зробивши це, відчула наче важкий камінь просто взяв та сповз з її плечей, здалось, наче дихати стало вільніше, загалом, зрозуміла, що мало по-мало її нутро таки заповнює бажаний спокій. Але не надовго, позаяк роздуми про ту сім'ю, яку бачила сьогодні, нікуди не дівались.

Та перш ніж продовжувати певний вид самобичування, спершу вирішила прогріти приміщення, тому включила один із газових конвекторів. Вдалось це їй не з першої спроби, в основному через те, що ті думки, згадка про ті кілька секунд її життя, а також обличчя незнайомої жінки та її доньки, знову стояли у неї перед очима, а власне ім'я промовлене незнайомкою, лунало у її вухах.

Не знімаючи куртки, сівши прямо на підлогу, обіпершись об, ще холодну поверхню конвектора, обхопивши коліна, стала дивитись в якусь, цілком незначну точку в стіні, заглибившись у власні роздуми. Різні варіації перебирала, здається, всі окрім тієї, яка була найбільш вірогіднішою. Не через те, що не могла дійти до неї, а через страх, що вона таки може виявитись правдою. Обличчя жінки та її доньки виглядали настільки знайомими, наче Ія бачила їх чи не кожного дня. Щоб підтвердити свої неприємні, чи то жахаючі, здогадки, Ія підвелась, повільно та несміливо підійшла до дзеркала, де у світлі ламп денного світла таки побачила обличчя, яке так схоже на ті, які сьогодні бачила лишень кілька секунд. Ті самі блакитні очі, те саме обличчя обрамлене чорним волоссям, що правда із іншою зачіскою, навіть той самий вигин верхньої губи, які їй, а також тим обом додавав особливого шарму і прекрасно завершував образ.

Аби більше цього не бачити, Ія заплющила очі, але видиво нікуди не ділось. Найгірші здогадки підтвердились, вони, наче величезний світовий змій, своєю холодною шкірою скував її серце, оповив кільцями і приготувався уп'ястись у нього своїми довжелезними отруйними іклами. З-під її, все-ще заплющених очей виступили сльози, котрі мирно сповзли по щоках, які Ія навіть не думала витирати. Всі ці новини знову знесилили дівчину, ноги, наче цілком самовільно, позаяк розуміли, що не зможуть витримати свою власницю, дійшли до ліжка. Там вже вона повалилась, та лежала з розкинутими у різні боки руками. Не знявши куртки, тихо плакала, аж поки не помітила, що заснула. Лишень перед тим як поринути у світ снів, промайнула думка про те, що хтось повинен їй все це пояснити, чому так і як таке взагалі могло відбутись.