Листопад 2019

Листопад 2019

Черговий бісів листопадовий день відзначився новою сваркою. Яка цього разу причина була, Ію це не цікавило, оскільки полковник часто зривався на крик через різні дрібниці. Хоча іноді він сердився через цілком конкретні причини. Та цього разу, як дівчина зрозуміла, трапились якісь проблеми із доставкою товару в магазин, яким полковник володів, тому вирішив зігнати всю лють саме на неї. До цього їй не звикати, у таких випадках він просто покричить та перестане. Хоча неприємний осад таки залишається.

Варто тільки почути перші крики, дівчина відразу ж зірвалась з ліжка, стала його поправляти, позаяк, на армійський манер, він її старався привчити, що вдень на ліжку не можна сидіти. А те, що в такі випадки полковник міг без дозволу увірватись до її кімнати, сумніву не викликало. Тому, поки чоловік встиг дошкандибати, вона вже встигла поправити постіль та сісти на крісло.

Мало чи не скільки себе пам'ятала, Ія лиш те й робила, що вислуховувала його крики і докори, у яких акцентувалось, що він її виростив, вигодував, за це дівчина мусить у всьому його слухатись, мало чи не боготворити, як їй самій думалось. Ще кілька років тому навіть плакала через ці часті крики і скандали. Полковник навіть полюбляв піднімати на неї руку, але, на щастя, це відразу ж припинилось, варто тільки їх дім відвідати шкільному психологу та класному керівнику, які все детально пояснили, не такому ще старому вояці, що з ним може трапитись, якщо дівчина ще раз прийде із побоями до школи. Після цього удари завершились, але аж ніяк не крики. Ія не могла зрозуміти, чи то він боявся більше, втратити її, чи зостатись самому. Та як би там не трапилось, ситуація таки трішки поліпшилась.

Ія навіть насмілювалась огризатись йому, навіть більш успішніше це робила, коли стала повнолітньою. Але всі ці сварки ні до чого не призводили, лишень збільшували їх тривалість. Хоча після кожної з них дівчина відчувала якесь полегшення, наче увесь негатив, що накопичувався роками, виходив з її вуст, зникав десь у повітрі, та у вухах полковника. З кожним таким разом, усвідомлювала, що боїться його все менше і менше, але таки певний острах, все ще досі панував.

Тепер ж Ія також не збиралась терпіти всі ці крики, які навіть почались не з її провини. Варто тільки полковнику увійти до кімнати, вона підвелась вже готувалась якось огризнутись, або навіть відповісти йому тією ж монетою, та враз вмовкла. Але не через те, що він припинив кричати, а через те, що її голову навідала доволі дика, ризикована, та разом з тим, в дечому геніальна ідея, таким чином довести полковнику раз і навіки, що вона не сміттєвий пакет, у який він скидає все своє внутрішнє сміття.

Полковник продовжував кричати, але повністю захоплена своєю ідеєю, Ія навіть не чула тих слів, які губились десь у її вухах. Замість того, аби сумирно вислуховувати все, або ж кричати у відповідь, вона швидко рушила до нього, без зайвих слів, просто висмикнула костиль із його рук. Втративши опору, полковник, не в силі встояти на ногах, повалився на землю. Поки він падав, Ія навіть встигла злякатись, що таке падіння може виявитись для нього не дуже успішним, полковник може собі щось зламати, або ж вбитись.

Та нічого такого не сталось. Перші кілька секунд він дивився на неї, радше здивовано, аніж сердито, здається не в силах повірити, що таке могла трапитись. Та потім злість повернулась, з подвоєною силою його слова вже були не тільки агресивними, але й загрозливими. Чоловік обіцяв жорстоко відплатити їй за такий вчинок.

Ія, яка переможно стояла над поваленим полковником, дивлячись на нього з певною відразою, тримаючи у свідомості образ колоса на глиняних ногах. На його слова вона нічого не говорила, тільки насолоджувалась своєю перемогою та усвідомленням його безпорадності. На завершення, жбурнула костиль до коридору, аби підняття зайняло у полковника якомога більше часу. Сама ж, обійшовши його, хоча якусь мить прагнула нагло переступити через чоловіка, вийшла з кімнати, рушила до кухні, де стала пити противний холодний чай. Та це її зовсім не хвилювалось, навіть не звертала ніякої уваги, оскільки, буквально на фізичному рівні відчула, що її сміливість врази збільшилась. Ія тепер остаточно знала, як може перемогти, здавалось би, всемогутнього полковника.

Але він так нічого із обіцяного не вчинив, навіть пройнявся якоюсь повагою до неї. Чи то острахом. Принаймні, цілий місяць не було сварок. І це все більше та більше подобалось їй.