Глава 6

Ранкове сонце ледь пробивалося крізь щільно закриті жалюзі, коли Аліса сиділа на краєчку свого ліжка і пила каву, спостерігаючи за напівельфом. Рендал у своїй завеликій футболці сидів на підлозі і з надзвичайною серйозністю намагався зав'язати шнурки на кросівках Максима. Процес нагадував спробу приборкати двох непокірних змій. Аліса зітхнула. Згадка про вчорашній вираз обличчя директорки архіву, коли та втікала від «полтергейсту», змусила дівчину здригнутися. Ні, тягнути Рендала на роботу сьогодні було категорично не можна. Людмила Петрівна напевно вже викликала священика, електрика і комісію з безпеки праці. Архів сьогодні буде епіцентром параної.

— Слухай мене уважно, Рендале, — Аліса підійшла до нього і присіла навпочіпки, щоб їхні очі були на одному рівні. — Ти залишаєшся вдома.

Напівельф завмер зі шнурком у руках і тривожно насупився. Він швидко замотав головою і вказав пальцем на двері. Сама думка про те, що вона піде в цей небезпечний, металевий світ без нього, та ще й залишить його у клітці з електричними артефактами, викликала в нього паніку.

— Без обговорень, — твердо сказала вона. — Давай пройдемо інструктаж. Перше: до плити, де вогонь, не підходити. Взагалі. Навіть не дихай у її бік. Друге: двері нікому не відчиняти. Навіть якщо за ними кричатимуть, що почалася пожежа, повінь чи навала орків. Ти мене зрозумів?

Рендал сумно опустив вуха під волоссям і неохоче кивнув.

— Щоб ти не збожеволів від нудьги, я залишу тобі дещо, — вона дістала зі столу свій старий, трохи потертий ноутбук і відкрила його.

Рендал відсахнувся, коли екран засвітився. Аліса увімкнула YouTube, знайшла довгий документальний фільм про природу Землі, а в сусідній вкладці – кілька навчальних мультфільмів з дуже простою лексикою. — Це називається комп'ютер. А це відео. Воно просто показує картинки і говорить. Не магія. Записуй слова у блокнот, вчи мову. Я повернуся ввечері.

Вона залишила йому тарілку з бутербродами, погладила Архіву, який стратегічно зайняв позицію на підвіконні, і вийшла. Клацнув замок.

Рендал залишився один. Тиша квартири здавалася оглушливою. Він обережно, ніби підкрадаючись до сплячого дракона, підійшов до столу, де світився екранний оракул. Звідти лунав м'який голос диктора, який розповідав про міграцію китів, а на екрані величезні сині істоти розрізали товщу океану. Рендал заворожено сів на стілець. Він спостерігав хвилин двадцять, перш ніж його аналітичний розум, який колись змушував професорів Вілламора рвати на собі волосся від складних запитань, увімкнувся на повну. Він не був наївним дикуном. Він був дослідником.

Його погляд впав на чорний пластиковий камінець (мишку), який лежав поруч із клавіатурою. Рендал помітив білу стрілочку на екрані. Він обережно торкнувся мишки пальцем. Стрілочка здригнулася. Він потягнув мишку вліво – стрілочка попливла вліво. Напівельф тихо, захоплено видихнув. Алгоритм був зрозумілий. Це був не просто оракул, це був керований артефакт! Він натиснув на кнопку миші. Відео зупинилося. Натиснув ще раз і кити знову попливли. Рендал швидко перевів погляд на бокову панель екрана, де рясніли сотні інших картинок. Він навів «духовну стрілу» на зображення стародавнього замку і натиснув. Світловий прямокутник відкрив перед ним нове вікно.

Мультики були забуті за п'ять хвилин. Перед Рендалом відкрився бездонний колодязь інформації. Він переходив за посиланнями, вслухався в нові слова, звіряв літери на екрані з літерами в дитячих книжках, які Аліса залишила йому вчора. Завдяки абсолютній пам'яті мага, він всотував інформацію зі швидкістю лісової пожежі. Він знайшов «Вікіпедію». Він зрозумів концепцію пошуку (набираючи літери по одній, змушуючи екранну клавіатуру реагувати на його повільні кліки). Він шукав свій дім. В-І-Л-Л-А-М-О-Р.

Але екран видавав лише посилання на якісь фентезійні ігри та імена вигаданих персонажів. Тоді він почав шукати за контекстом: зниклі землі, магія, ізоляція. Інтернет виплюнув на нього тисячі статей про Атлантиду, Лемурію, Гіперборею та стародавні змови. Рендал читав, ворушачи губами. Земляни не забули. Вони просто перетворили справжню історію на міфи та казки, сховавши правду під шаром вигадок. Його мозок закипав від кількості паралелей та історичних розбіжностей. Йому потрібно було це систематизувати. Терміново. Він підскочив, почав нишпорити по шухлядах Аліси і знайшов пачку чистого паперу для принтера та кілька олівців. Він опустився на підлогу і почав малювати.

В архіві час тягнувся, як густа смола. Аліса розкладала документи, але її очі кожні три хвилини стріляли на екран телефону. На годиннику була лише друга дня. Її уява, підживлена гіпервідповідальністю, малювала апокаліптичні картини. Рендал намагається поговорити з розеткою за допомогою металевої виделки. Рендал вирішує перевірити магічні властивості мікрохвильовки і кладе туди кота. Рендал випадково відчиняє двері свідкам Єгови і його забирають у секту. Серце неприємно щемило. І, якщо бути чесною із самою собою, вона хвилювалася не лише за збереженість майна. Вона хвилювалася за нього. Він був такий розгублений і самотній у цьому світі. Що, якщо він злякався звуку сирени швидкої допомоги за вікном?

О 15:30 вона не витримала. Підійшла до заступниці директорки, потерла скроні, зімітувавши напад мігрені такої сили, що навіть сувора жінка співчутливо кивнула, і відпросилася додому. Аліса майже бігла від метро. Вона злетіла на третій поверх, тремтячими руками вставила ключ у замок і рвучко відчинила двері.

У квартирі пахло грифелем і гарячим пластиком перегрітого ноутбука. Аліса завмерла на порозі. Вся, абсолютно вся вільна підлога кімнати була вкрита білими аркушами. Вони були списані незрозумілими рунами, схемами, математичними графіками та дивовижно точними картами. Рендал сидів у самому центрі цього паперового лабіринту по-турецьки. Його волосся було скуйовджене ще більше звичайного, пальці чорні від олівця, але очі... Очі палали таким неймовірним, лихоманковим захватом, якого вона ще ніколи не бачила.