БОГ ПІЗНАЄ СЕБЕ ЧЕРЕЗ НАС

Бог є все, він - Всесвіт, він одночасно існує і відсутній. Щоб побачити свою суть, він мав матеріалізуватися, що і зробив, своривши світи, істот і все, що ми бачимо. Він творча особистість, тому всю свою фантазію втілив у своїх творіннях.

Щоб пізнати себе, він мав створити дзеркало, щоб побачити своє відображення, побачити себе зі сторони.

Як в комп’ютерній грі, відштовхуючись від своєї фантазії, він наповнив світ всім, що ми зараз маємо навколо. Він обрав для себе персонажа і занурився у гру. Гра сильно затягує, адже здається реалістичною. З кожним рівнем гри людину все більше затягує, вона починає забувати, ким є насправді, починає утворюватись хаос у вигляді негативу, втрачається контроль над грою. Все зло, яке з’являється під час гри, навіть не навмисне, тягне за собою карму, яка намагається тебе розбудити (так що, не так все запущено). Дякуючи цьому, у тебе десь глибоко в душі зароджуються питання: хто я, для чого тут я… Всі події навколо, клімат, війни, створюються через нашу захопленість грою, де ми забули про справжнього себе. Отже, Я є Бог; треба згадати, прокинутися, відчути, зрозуміти…

Часто задається питання, для чого Бог створив зло? На жаль, це вже не робота Творця, а персонажа, який забув, ким являється насправді і скориставшись усіма привілеями гри, дозволив собі крайнощі. А уяви, скільки є таких персонажів, і в кожного своя збочена фантазія. А ще є вплив, якщо ти навіть була нормальною людиною і потрапила під вплив таких персонажів, то маючи слабкий характер, легко піддаєшся цьому впливу. Якщо знайдеш в собі сили, зможеш протистояти, якщо ні - втратиш життя, тобто цей рівень гри, і напрацюєш собі карму, яку доведеться відпрацьовувати в наступних життях.

Наше життя - це театральна сцена, і щодня ми розігруємо нову п’єсу, придаючи цьому максимального значення. А якщо заглибити думки в цю теорію, пізнання Богом себе через нас, то наскільки дрібними починають здаватися наче б то глобальні для нас проблеми! Зупинись, озирнись навколо, це всього гра, правила якої ти сам можеш змінювати і корегувати; головне - не забувати, що Бог хотів пізнати свої кращі сторони, свою суть, яка, скоріш за все, несе любов, як ти думаєш? Адже лише з любов’ю в серці нам стає легше, ми стаємо щасливими і хочеться жити. То ж задумайся, як ти проживеш завтрашній день і які емоції хочеш пережити ти, БОГ… Адже від наших дій сьогодні залежить, яке ми отримаємо “завтра”...

Уяви, з якою легкістю ти можеш в телефоні грати в гру, записувати нотатки, підбирати музику чи ще щось, з такою ж легкістю ти можеш маніпулювати і своїм життям… Просто уяви це, і почни нову гру, яка буде подобатись тобі, яка тебе захопить, від якої у тебе почнуть бігати мурахи по шкірі і ти нарешті почнеш по справжньому кайфувати. Розпочни робити те, що завжди відкладував, але так сильно мріяв, включи фантазію, уяву, наповни їх своєю енергією, вклади в них сенс і притягни в своє життя, адже саме ТИ - творець своєї реальності…. Саме тобі проходити цю гру, так що вибір завжди за тобою! Маленькими кроками, спочатку - думки, потім записуй нотатки, потім почни з незначних дрібниць, збільшуючи оберти, щоб ти потроху сам звикав до нового себе. Не роби різких кардинальних кроків, все має бути поступово, з позитивними емоціями, не ламаючи себе, а отримуючи від цього задоволення. Завжди прислухайся до серця, воно тобі підкаже, чи на правильному ти напрямку. Завжди заплановуй, переспи з цією думкою, прислухайся до відчуттів; і якщо ти чуєш від себе лише позитивні вібрації, тоді  дій! Якщо закрадається сумнів, чи ти розумієш, що своїми діями комусь можеш зашкодити - обдумай, зміни тактику; адже ми маємо нести любов, ніхто не має страждати від твоїх дій, Але май на увазі, це не стосується людей, які тобою користуються, приносять шкоду, від таких краще відсторонитися, просто відійти в сторону, не шкодячи ні їм, ні собі. Ти в першу чергу маєш дбати про себе, про якість свого життя. Часу не так і багато, як здається, щоб встигнути переналаштуватися і зробити правильні кроки назустріч любові, щастю, позитиву. Адже від того, яку енергію ти будеш випромінювать, такі люди і події будуть до тебе притягатися.

Розфарбуй цей світ яскравими фарбами, наповни його життям, емоціями, щастям… затягни в цю “сєкту” максимум персонажів. Люби інших, як любиш себе, адже так і є, Бог в кожному з нас і ми всі несемо його іскру, його любов і ніхто нас не полюбить так, як сам себе… Отже, любов до себе сама щира, без обмінів, вимог і компромісів, так і треба любити всіх, адже це є ти, тільки втілена в різних персонажах.

Ми всі грані одного дорогоцінного камінця. Під різним кутом ми проявляємось по іншому. Але ми є одним цілим витвором мистецтва.