Двадцять восьма частина

Матрона

      Пошуки почались з самого ранку. Нетерплячка у шукачів била через край тому ще затемна вони розбудили Матрону. Для неї та сім’ї побудували спеціальний будинок, великий з широченними дверима і шістьма кімнатами. Від меблів вона відмовилась, та матраци відповідного розміру їй сподобались. Високі до півтора метри, та декілька метрів, довжини та ширини, з спеціальною пружною травою та вентиляцією. Вони стали витвором мистецтва та геніальності людської думки. Тільки з’явилась додаткова необхідна процедура – митися кухам під душем, та час від часу мити матраци.  Швидка забруднюваність стала головною проблемою. Зате виник неочікуваний побічний позитивний ефект. Запах від кухів зменшивсь в рази, і став більш прийнятний. Проте спали кухи все одно в великій центральній кімнаті. Вони стягнули всі матраци і сімейство дрихнуло в комфортних умовах.

    - Чого ви хочете? - Матрона підняла голову і вперлась в шукачів своїми великими очима.

    - Як чого, йдемо шукати схованку тварини. – Зір підійшов і лизнув її за морду, - підіймайсь пішли, а то скоро почнеш жиром обростати, як бурулі перед посушливим сезоном.

    - Їх там нема ми вже декілька діб шукаємо, всі скелі обдивились, навіть до плато добрались. – І тут в неї виникла думка…

    - Ні, нікі сказали що вона повиння бути десь недалеко. Ми скоріш за все не надто уважно дивились, та й ще не всі місця обстежили.

    - Можеш вивести дітей до озера нехай поплавають, потім  на навчання до дівчат, - дала настанови Матрона Думу. - Я піду, бо ці двоє не відчепляться.  

    - У мене пропозиція, якось не було нагоди, та наразі ми втрьох. Залетимо в гори до льодовиків. Там я мав необачність впасти льодову ущелину і знайшов заморожену мм…, бурулю які зараз не зустрічаються, вони набагато більші і вони такі жирні і смачні.

    - То ти її з’їв, треба було розморозити і відновити популяцію, - обурилась Саламана.

    - Так, та потім мені стало соромно, і почав рити в льоду тунелі і знайшов ще декілька, їх треба забрати. Я вважаю технології деймунів дозволять провести  відновлення

    - Заморожених, так. Куди летіти?

    - Туди, зір вказав на льодові шапки.

    Чіпка пам'ять шукача, швидко  дозволила знайти замасковану розщелину. Гравітан максимально низько повиснув над сніговим полем.

    - Ми з Саламаною вниз, будемо вирізати і подавати, ти складаєш в морозильну камеру. Шукачі сплигнули на лід. Зір розгріб навалений сніг, з’явилась розщелина.

    - Якась вона вузька, як ти в неї впав. Ти впевнений що це вона?

  Його здивуванню не було меж. Він точно пам’ятав місце, на льоду навіть залишились сліди його кігтів. Та розщелина зменшилась. Почувсь тріск, мільйона маса льоду зрушилась і розщелина ще зменшилась.

    - А якби цей лід зрушився  раніше, коли ти був там, - Саламана з острахом подивилась на Зіра.

    Він із жахом в очах стояв над зачиненою льодовою пасткою, представляючи як його стискають холодні лещата.

    - Ви щасливчики, ці бурулі були заморожені тисячу років, вони ще тисячу пролежать. Піднімаємось вище, я хочу подивитись на передгірські плато зверху.

    Гравітан завантажений трьома тваринами, знову полетів на пошуки. Матрона як завжди просунула свою здоровенну голову  між шукачами і відчувала себе в якості пілота.

    - Значить так, сьогодні я буду вами командувати, - дві голови, разом повернулись до третьої. Матрона спочатку подивилась на Саламану потім на Зіра, - я вам покажу хто серед нас справжній шукач. - Величезна морда вишкірилась в посмішці показуючи гострі зуби. – Якби шукачі її не знали, то подумали би що вона зараз їх з’їсть. – Рулюйте он до  того плато, тільки не сідайте на нього, зупинимось десь поодаль. Саламана зробила плавний розворот і направила апарат далі вниз, там після перших високих скель знаходились декілька рівних гірських плато, вони впритул підходили до величезних засніжених гірських вершин. На цих рівнинах випасалось безліч травоїдів, в цій місцевості панували гірські луви. Вони як правило займали гірські печери і являлись володарями територій не допускаючи соди степних тукранів. Інколи в зимовий період пасовища вкривались м’яким снігом, та ненадовго.  Часті відлиги розтоплювали сніг, тому тварини не кидали пасовища цілий  рік.

    - Що ми тут забули тут крім, крім цих травоїдів, лувів, і нахабних нічних злодіїв, - Зір згадав як у нього прямо з під лап з’їли м'ясо, - нічого нема. Та Матрона не звертала на нього увагу. Її зацікавило одне невеличке плато, по іншому, занадто велика галявина. Якийсь вона мала цікавий вигляд. Вони вже сідали на цю галявину, і нічого не знайшли, та її все ж не відпускала думка про її форму. Вона в якійсь мірі нагадувала правильний трикутник. Діти вивчали геометрію і вони малювали в уяві різні фігури, а також формули розрахунків площ, довжини сторін, та посилали їй. Чіпкий мозок куха все запам’ятовував,

Тому вони вирішила ще раз обстежити це місце, щось тут виглядало не так.

    - Ось це невелике плато, тільки на нього не сідай, сядь на інше  поряд.

  Гравітан плавно опустивсь серед квітучих трав, недалеко виднілось в землі багато отворів.

    - Оо…, - Зір підійшов понюхав вхід, тут теж живуть ці злодії, я їх запах запам’ятав. Ось прийдіть понюхайте.

    Матрона з Саламаною теж підійшли і почали винюхувати незнайомий запах.

    - Ну й що, пахне твариною, нічого незвичного.

  Та кух мала іншу думку, вона буквально намагалася встроми свою голову в нору. Десь там далеко на підсвідомості відчувалось два запахи. Один незнайомий,  а інший вона знала, це був запах з галявини нападу на Зіра. Вона підняла голову, подивились в сторону тієї галявини.

    - Скільки кілометрів до місця де на тебе напали?

    - Зараз я взнаю, - Саламана зникла в гравітані, через хвилину з’явилась, - по розрахункам ШІ, п’ять кілометрів вісімсот метрів по прямій.  

    Тепер Матрона винюхала всі дев’ятнадцять нір.  Потім повернулась до першої. Запах йшов від неї, та й розмір був більший ніж у інших. Знаходилась вона окремо, неначе тут жив місцевий царьок, самий великий, товстий, і в нього була найкраща нора. Та ще й заходила під велику каменюку.