Двадцять шоста частина

  Вона стояла поряд з Амсуданом та розглядала шукача, який приплентавсь з великою, чи то пташкою, чи то древнім літаючим ящером, який до того ж був увесь обгризений. Та величина і красота цього дивного звіра вражала, і заворожувала. Вона зустрічала шукачів у науковому центрі, та всі вони були однотонними, і в величині та силі не шли ні в яке зрівняння. Цей міг би розправитись із її знайомими хижаками, і не з одним. Його м’язову структуру не ховав навіть плямистий захисний окрас. Цей шукач був царем всіх шукачів, єдиним і неповторним. Він дививсь на неї своїми зеленими очима неначе ходів загіпнотизувати. Пауза затягувалась, шукач закляк, неначе побачив щось що вивело його зі стану рівноваги. Він не знав що сказати, і просто дививсь - перед ним була вона, шукач самка. Йому звиклому до місцевих тварин на його не схожих, за винятком гірського лува, навіть в голову ніколи не могла прийти думка що буте, так. Він з Гучем не мав розмов чи існують десь в далекому світі деймунів інші шукачі самки, окрім його матері. Йому здавалось що мати його була єдина і остання. Та дійсність його вразила, збила з пантелику, і відібрала дар мови. Він застиг, не знаючи що робити.

    - А ти красавчик, - розрядила обстановку Саламана.

    - Да? - він зашарівся, якби він міг червоніти, то був би увесь як земний рак, - от, я його спас, - нарешті він зміг щось вимовити.

    - Я бачу, тільки я тут не одна.

    - Ага, - нарешті він прийшов в себе, Подививсь на Гуча на деймунів. Підійшов до чоловіка, притуливсь до нього головою. – Я знайшов їхні гнізда, і взнав як вони розмножуються. Навіть одного приніс до нас. Він недавно перетворений і поранений, можливо в нашій лікувальній камері ми його відновимо.

    - Так, спробуємо. Я вже сумував за тобою, - Гуч гладив Зіра по голові.

    - Я теж.  

    - До нас прилетіли деймуни, ці їх жінки створили твою матір. Вони біологи.

   Також привезли з собою мм… - Гуч зам’явся не знаючи як обізвати, чи самка, чи дівчина, чи жінка. Знову на допомогу прийшла Саламана.

    - Самка, ми тварини, хоч і розумні.

    - Привезли самку, її звуть Саламана, а прив’язана вона до Амсудана, він поряд стоїть. Трохи далі, його звуть Іладан, і жінки Самутая і Сівія. Зір по черзі подививсь всім в очі.

    Самутая і Сівія були вражені, Звір якого бачиш очима, завжди трохи інший ніж на голограмі та фото. Та тут близько він вражав, спокій, сила, грація, все стояло перед ними. Самутая не втрималась, підійшла, погладила по голові, потім по спині. Підняла, не без допомоги Зіра, передню ногу, подивилась кігті.

    - Він прекрасний, - її очі світились, - Навіть обстеження не потрібно.

чоловіки і Сівія теж підійшли до Зіра. Стільки рук його ніколи не гладили, шукачу подобалось, позитивні емоції лились рікою. Нарешті підійшла Саламана. Ткнулась мордою йому в плече.

    - Ти сильний, наші самці тебе боятимуться.

    - Я ні на кого нападати не збираюсь. А ти така…, - він знову зашарівся.

    - Яка?

    - Гарна, витончена.

    - Ми всі такі, ти просто інших не бачив.

    - Так не бачив, але це нічого не значить.

    Зір забув що він в оточені, деймунів. З завислого стану його вивів Гуч.

    - Ти йому ім’я дав, - Гуч підійшов до драса, простягнув руку. – Драс агресії не виявив, він спокійно сидів, навіть вже деякий час не кричав. На нього ніхто не нападав, всі займались здоровенним хижаком. Тому коли Гуч простягнув руку, він подививсь у вічі, потім понюхав руку, і лизнув.

    - Він пам’ятає, Зір йому обіцяв вилікувати рани. Розмовляй з ним і можеш обстежити. – Почув голоси нікі.

    - Ну що красавчик будемо тебе лікувати, показуй свої крила, ти ж літати хочеш так як твої родичі на мурі. Бачиш вони навіть перестали репетувати. – Драс хоч недавно і перетворивсь і знаходивсь в підлітковому віці, та був великий, зростом майже таким як Гуч. Підійшли Ріта з деймунами, залишивши Саламану з Зіром. Нарешті до Матрони дійшла черга, поздороватись з другом.

    - Я тепер очолюю багато зграй, запрошую тебе до нас по ту сторону гір.

    - Я цього очікував, ти не можеш бути одна без своїх. Трохи буде сумно, я тебе рідше бачитиму, та ти правильно робиш. Мандрівки з тобою для мене стали звичкою, і спокоєм. Я завжди знав що біля мене сильний хижак який зможе в критичній ситуації підтримати. На нашій планеті, ще є таємниці які нам прийдеться розгадувати,  та це прийдеться робити без тебе. – Він згадав напад на себе. – На мене напала якась дивна тварина та трохи не вбила.

    - Тобі краще ходити по лісу із тим хто зможе підтримати. Наші ліси небезпечні. – Тут матрона красномовно подивилась на Саламану. – Так виходить що цей хтось у тебе вже є.

       Тим часом Гуч спочатку розтягнув одне крило драса. Довге широке і на диво легке. Воно знаходилось в більш менш цілому стані, тільки в двох місцях виднілись дві вирвані  невеликі частини. А ось інше, зберігало тільки цілу кістяну структуру, саме полотно мало жахливий вигляд.

    - Йому потрібно вирощувати нові полотна, і потім приживляти. Інакше нічого не вийде, - Сівія провірила всі кістки на крилі, - я навіть не можу уявити як його в розкладеному вигляді з крилами помістити в камеру, він не поміститься.

     Здавалось проста річ, технології деймунів дозволяли виростити нові полотна, та як приростити до розкладених крил…?  Тут Гуч вперше звернувсь до нікі.

     - Ви поможете, ми не знаємо як йому відновити крило? А він повинен літати.

     - Так це просто, в Амсудана є чотири кристали, з живими нікі, вони засиділись в темряві тому залюбки попрацюють. Неси цього зубатого літуна на корабель деймунів,  у них достойні хірургічні роботи, ми їх перепрограмуємо, а поживні компоненти збереглись після твого лікування.

     - Ти з ким розмовляєш, - Амсудан запримітив що Гуч, активно сам із собою розмовляє. Він звуків не видавав, та його видав вигляд.