Двадцять друга частина

  Гравітан м’яко опустив всюдихід потім сів сам. Ріта з Гучом вийшли, а Віктор залишивсь.

   - Гуч, можна тебе на хвилину.

   - Так, - прийшлось знову зайти в кабіну. – Віктор м’явсь, видно щось хотів запитати та не ніяк не міг наважитись. – Кажи ти щось хотів спитати?

   - А можна мені самому політати, я тут недалеко.

   Гуч посміхнувсь, дивно було дивитись на дорослого чоловіка, який соромився. Для нього все це було цікаве і нове. Він і сам в техніці не зовсім розбиравсь. ШІ керував всім.    

    - Приклади руку до панелі ідентифікації, - Віктор притис  тремтячу долоню. – ШІ запам’ятай генетичний код чоловіка, за мої відсутності до нього переходить право керувати апаратом, з усіма супутніми обставинами.

    - Прийнято. – Гуч покинув кабіну.

    - А мені що робити, -  почулось вслід.

    - Літай. - Люк зачинивсь.

    Апарат піднявся над муром, і полетів в сторону річки. Підійшла Мая,  Разан, Василь, та ще декілька чоловік.

    - А хто там? – Мая ткнула в сторону апарата.

    - Віктор Коврун, ваш керівник поселення, ну якщо ви за нього проголосуєте, звісно. У нього доступ до всієї техніки, земного виробництва і не земного теж.

    - А ти, Ріта?

    - Ми звичайні поселенці, такі як всі.

    - Здається меті тільки, що він тільки буде вважатись керівником, насправді буде трохи інакше. – На обличчі дівчини з’явилась мила посмішка. Яка не залишилась непоміченою Рітою.

     - Нам треба подивитись як там Микола, - Ріта взяла чоловіка під руку, і повела в медичний бокс.

     - Мені здалось, чи ні? Здається ти ревнуєш. – Гуч обійняв кохану за плечі.

     - Тобі все здалось, я найкраща у всьому всесвіті, - та рум’янець видав дівчину.

     - І єдина, - Гуч поцілував дівчину довгим ніжним поцілунком.

    Лікування Миколи йшло успішно, він мав за декілька діб, вийти з камери для першої адаптації до навколишнього середовища. За два тижні повторний сеанс на декілька діб, і так чотири сеанси. Після ШІ обіцяв невразливість шкіри до укусів різних кровосисучих комах, укусів дрібних хижаків, та проникнення холодної зброї певної сили. Ще вони замітили одну особливість, як тільки хтось з поселенців наближавсь, до бокса, інформація про стан та можливості пацієнта зникали, з’являвсь надпис «Лікування проходить успішно». В дану мить біля них стояла Сала Кумая, вона постійно крутилась поряд як тільки біля бокса знаходивсь хтось, або Гуч або Ріта. При наближенні Сали повідомлення  зникли, та залишавсь стандартний надпис. Як ШІ визначав хто підходить, залишалось загадкою. Гуч висловив теорію, про те що датчики аналізу навколишнього середовища, вловлюють – чи то запах, чи біоенергетичне поле, і видають відповідну команду. Сала відійшла. Знову з’явилась загальна інформація про вразливість шкіри від клинків з великою силою удару. Проте виникала проблема – голкою для забору крові  шкіра не пробивалась, тільки в тому місці де сам чоловік покаже і послабить захист. Паралельно, в пам'ять прописалась заборона розповідати оточуючим свої можливості. Розумні істоти які знаходились в організмі Гуча, нікому не довіряли, і свою недовіру заклали в пам'ять ШІ.

     Прилетів на гравітані Віктор, задоволена розтягнута до вух посмішка не сходила з обличчя.

    - Неймовірно, - емоції переповнювали чоловіка,  - там над річкою, я спустивсь майже до самої води, оттакенні, щось плаває прямо під поверхнею. Бачив Матрону, вона мене впізнала, спитала де Зір, і сказала що заночує в степу, завтра прийде на базу. Неймовірно, невже це все в нас є.

     Черговий день скінчивсь, новини обговорились і, потроху поселенці розійшлись по домівках. Гуч змайстрував з двох ліжок одне, широке та зручне. Лежав і мріяв як всі ті роки самотнього існування - ось вона прийде, він зможе її обійняти, поцілувати, ця мрія тримала його на поверхні життя, і не давала впасти в відчай. Мрія вийшла з душу, і сушила коси феном. Лягла поряд.

    - Ти знаєш, коли мені зовсім ставало сумно, і хотілось все покинути, я згадував тебе, твоє обличчя, і надіявсь, я на… - Ріта ніжно поцілувала.

    - Я тут, мовчи нічого не кажи, - знов накрила губи поцілунком… - Щастя заповнило свідомість Гуча,  він надіявсь, він знав, і це сталось. -  Ой… щось… найшла, - дівчина подивилась уважно в очі коханого, -  а в нас можуть бути діти?

    - А ми що, ненормальні?

    - А що нормальні…? – Цієї ночі сон забувся завітати до оселі.

  Сніданок вони проспали, і виповзли з будинку тільки перед  обідом. Повз  проходив Віктор.

    - Оскільки ви мені дали повноваження, нема чого розлежуватись до обіду, у нас багато роботи.

    - Слухаюсь шеф, - Гуч виструнчивсь перед новим, старим керівником.

    - Уже обід, пішли в їдальню.

    Починалось звичайне буденне життя на базі. За два дні бокс випустив Миколу на свіже повітря. Він не вірячи постійно гладив розову шкіру вкриту тонким захисним шаром гелю, і посміхавсь.

    - Ну що, - Віктор підійшов до пацієнта, - як ти себе почуваєш.

    - Неначе на світ народивсь, трохи чухається та взагалі прекрасно.

    - Тоді пішли за мною, - чоловік підвів Миколу до вантажного гравітана, - ось твій новий робочий апарат. Я даю тобі повний доступ. ШІ гравітана тобі все розповість. В нього закладено масу інформації, особливо будівельної, і технології будівництва, і  виготовлення будівельних матеріалів. Можеш запитувати його про все. Він твій головний помічник. Сідай і починай працювати, Сашко вже на будівництві.

  За два дні.

    - Такими темпами ми років за два мур побудуємо, - Микола виліз з гравітана, акуратно навіть з любов’ю прикрив вхідний люк. Гуч дививсь на задоволене обличчя хлопця, він  закінчив першу фазу лікування, навчивсь керувати апаратом, і зараз разом з Сашком, і  приданими їм роботами та двома вантажними гравітанами робота по побудові захисного муру пришвидшилась в декілька разів. Знайдені ще Гучем родовища вапнякового каменю, та глини, і декілька кар’єрів з піском, активно експлуатувались. Налагоджене ним невелике виробництво цементу, розширили і тепер, роботи вирізали в скелях  великі блоки, а Микола з Сашком за допомогою гравітанів встановлювали їх в стіну, виготовлена з місцевого цементу зв’язуюча суміш  виявилась настільки міцною, що могла конкурувати з найкращими земними бронебетонами. Побудований експериментальний зразок дороги, з залитим поверхневим шаром всього десять сантиметрів витримував всі навантаження на які чоловікам вдалось спромогтись. Перше що хлопці зробили то побудували посадкові місця для кораблів на базі, потім переключились на побудову муру, і в планах завершальним етапом до будівництва житлових будинків повинна була стати дорога. Вони з задоволенням працювали, забувши про час, окрім обіду. Обід став святим, тому що жінки попередили, хто не встиг, залишиться голодним.