Дев`ятнадцята частина

   Починалось буденне розмірене життя малесенької колонії. Гуч розраховував на значно більшу кількість людей, та сталося як сталося. Космічного корабля нема, робот чи швидше Шідей втік, залишалась лише надія на повернення. Та йому звикати чекати не доводилось. Тому він разом Віктором Ковруном поринули в побутові проблеми. Оскільки  продуктів харчування в засіяних полях, зібраних врожаях було достатньо для забезпечення  потреб поселенців, вирішили розподілити людей і ресурси на  побутові напрямки які не врахував Гуч. Двом чоловікам доручили подальше будівництво нового муру, так як вони були фахівцями будівельниками. Вони мали в своєму розпорядженні два броньовані всюдиходи, п’ять роботів, та різні підіймачі. Чоловіки з завзяттям взялись до роботи. Мур захоплював частину території передгір’я із високими скелями і мав заходити в океан. Додатково по території нового поселення протікала невелика гірська річка що додавало робіт по побудові двох  мостів. Гуч замахнувсь на невелике місто з декількома супутніми містечками та  прилеглими територіями, на яких  планувалось розмістити три мільйони нових поселенців. Це мав бути райський світ – помірний клімат, просторі поля та ліси, чиста гірська річка, вихід на океан з великою бухтою, і головне мінімальний тиск на місцеву флору і фауну. Два світи які існують, і один іншому не заважають. Велику свою мрію, він з впертістю впроваджував в життя. Спочатку він сам їздив декілька разів з будівельниками на місце показуючи об’єм робіт та поводження зі світом місцевих хижаків. Тут чоловіки вперше побачили тукранів, які в перший приїзд оточили всюдиходи та намагались погризти колеса. Тільки втручання Зіра завадило цій процедурі.

    - Та це монстри, - Сашко, один із будівельників, засунув палець в дірку на колесі залишену тукраном, вони перекусять навпіл в секунду.

    - Не думайте що вони одні. Ще є гури, такі довгі низькі тварини в великою головою. Обходьте їх стороною, вони зненацька можуть напасти і розправитись ще швидше за тукрана. Там в горах живуть гірські луви, завбільшки з Зіра. В степу я їх не замічав.

 - Тому шокери і гвинтівки завжди повинні бути при вас, і один одного страхуйте, інакше станете обідом. Взагалі не шастайте степом, і лісом також. Повірите, я сумуватиму за з’їденими будівельниками. – Гуч посміхнувсь. Чоловікам здавалось було не до сміху.

Однак вони не переставали ділитись враженнями від виїзду за мур та зустріччю з дикою природою.  Сала повідомила про кількість ембріонів заморожених в модулі. Їх теж виявилось триста. Інкубаторів, іншими словами - камер росту, знаходилось лише тридцять. Тут виросла ціла низка проблем, на перші дев’ять місяців, запас поживних речовин для росту малят був, та потім планувалось поповнювати його за рахунок місцевих компонентів. Розвідники повідомляли, що на планеті все є в необмеженій кількості, і виготовити субстрати не складе утруднення. По факту Гуч з Рітою та ще двома дівчатами виїздили в різні частини степу та до річки для знаходження потрібних рослин. Дівчата побачили шоу, як Зір розігнав зграю тукранів. Розмов було на цілий вечір. Після чого прийшлось всіх по черзі возити на екскурсію, в цікаві природні оази. Найбільше подобалось як кухи з шукачем ловлять ріперів, інколи доволі криваве видовище.  П’ять сімей погодились, виховувати по п’ять дітей і шосту свою дитину. По цій причині в колонії в майбутньому повинні  з’явитись багатодітні родини. Ще п’ятьох майбутніх малят взялись виховувати дівчата вчительки. Виявивсь цікавий факт, про що всі з задоволенням відмічали – ніхто з колоністів не хворів ніякими хворобами, місцева їжа прийшлась до душі, організмами переносилась без проблем. Навіть почали виникати рецепти нових страв.  До хижаків всі звикли, двоє дівчат, вчительки, подружились з Матроною, та її малятами,  почали давати їм уроки. Задоволенню Матрони не було меж. Якось Матрона прийшла до Гуча.

    - Моїх малят навчають, - там за горами багато кухів, чи можна їх навчати, тим знанням які є у вас. Гуч на хвилину представив куха на космічному кораблі. Всі повтікають з між планетарної космічної бази, тільки вони там з’являться.

    - Треба подумати, як на практиці це зробити.

   Тридцять малюків почали свій ріст. Сала видала цілий список компонентів потрібних для поживних субстратів. Роботи добавилось.

 Якось Гуч запросив до себе в будинок Віктра Ковруна. Поставили

чай, сіли за стіл.

     - Ми не відповіли на частину питань, здається настав час…

     - Корабель! – До Гуча залетів Василь Сухий, він на себе взяв роботу з технічних питань на базі, - Величезний не наш. – Він переляканими очима дививсь на Гуча. - Це хатани, вони хочуть нас захопити?

     Всі вибігли до імпровізованої площі посадки космічних кораблів. Сідав корабель Малааака, він повільно не маскуючись впливав в центр площі. Всі прибігли спостерігати видовище. Корабель сів, шлюз відкривсь опустивсь пандус. По ньому спускавсь робот Шідей. Підійшов до Гуча.

    - Я ШІ капітана Амсулеуна, я вірно йому служив до самої смерті. Він був видатним капітаном і користувавсь повагою в світі деймунів. Ти Гуч, прийняв мене як рівного, ти дав мені ім’я Шідей, дозволь служити тобі як я служив великому Амсуоеуну. Чи приймеш мене на службу і будеш моїм капітаном. – Робот замовк.

   - Так, я приймаю тебе на службу.

   - Капітан, корабель в твоєму розпорядженні.

  Пташки співали, Зір з кухами стояли поодаль, поселенці набрали в рот води. Страх, надія, сподівання, розгубленість, захват, і злоба всі людські емоції, відображались на обличчях.

Та превалювала – надія. У мікроскопічній колонії серед дикої хижої планети з’явилась надія, у них з’явилось майбутнє.

    - Ти про це хотів мені мовити? – Віктор підійшов до Гуча.

    - Так, я знав, він прилетить,  він такий як я. Шановна громада, - Гуч звернувсь до всіх. Я не хотів давати вам передчасну надію, Я не міг давати обіцянки які не можуть збутися, я чекав. Я звик чекати, я чекав переселенців і будував базу, я чекав поки виросте Зір. Я чекав і надіявсь що повернеться Шідей, великий інтелект найрозвинутішої спільноти простору - деймунів. Так я надіявсь що свідомість великого капітана не повинна бути витерта та піти в небуття. Тепер у нас є найновіший корабель виробництва хатанів. Це наш захист, це наш транспорт, це наша надія. Прошу на корабель для ознайомлення тепер це наш корабель.