Шістнадцята частина.

                                                            Мікі

    Дисплей медичної камери згас.  Через декілька секунд засвітивсь молочним кольором.

  - Вони переписують програму медичної камери під себе, - голоси продовжували коментувати події.

  - Там спеціальна лікувальна програма «Виндок», у нас на землі це сама розвинута програма з новітнім ШІ.

  - Це занадто примітивна програма вони її ліквідують. Зате вони використовують вашу мову для спілкування. Ти зможеш з ними розмовляти. Вони закінчують перепис програми,

Невдовзі почнуть з’являтись їх дії.

   Ріта сиділа і чекала, дисплей погас потім знову засвітивсь, нарешті почали з’являтись перші слова. Зір і Ріта не відривали очей від надії.

  ∙ Статус – беззаперечний,

  ∙ Стан – сон,

  ∙ Психостан – незбалансований,

  ∙ Проникнення – в процесі формування,

  ∙ Ушкодження – в процесі формування,

  ∙ Організм – очікування.

   - Все, вони приступили до лікування, через деякий час вони, намалюють весь організм з ушкодженнями. «Статус – беззаперечний».  Це означає що,  ти вже непотрібна, аж поки він не вилікується, а це займе приблизно планетарний місяць.  

   - А звідки ви все знаєте.

   - Вони цікаві, ми з ним поспілкувались, трохи підгодували енергією. Мікі – вдячні організми. Ми більше скажем – їм гуманоїд сподобавсь.

   Нарешті Ріта відняла руку від камери, видохнула. Погладила по голові Зіра.

   - Тепер ми тут головні. Процес лікування займе місяць. Познайомиш мене з базою?

   - Так з задоволенням, - вони вийшли з модуля. Матрона  відпочивала з відкритими очима, положивши голову собі на руки. Малята бігали один за одним. Побачивши шукача з  дівчиною, підійшли до них, трохи соромлячись. Зіра вони знали, а дівчину бачили вперше. Нарешті один з малюків підійшов до дівчини, понюхав носом, потім взяв і ручками обійняв, притуливсь головою.

   - Ой ти таке хороше, обнімашки влаштовуєш. Скажи мені що небудь на вашій мові. Я знаю ви розумні. Чого ти мовчиш. А ти хлопчик чи дівчинка? А як тебе зовуть? А скільки тобі місяців? – Закидала запитаннями.

   - Це дівчинка, їй три місяці, а розмовляє вона подумки, вона телепат.

   - А це хто зо мною розмовляє, - дівчина подивилась навкруги. Зір пішов до озера, малята завели грашку між собою. Тільки одна здоровенна тварина дивилась  на неї не змигуючи. – Це ти розмовляєш.

   - Так.

   - Ти теж телепат.

   - Тут багато телепатів.

   - А як звуть твою  дівчинку? - Тварина задумалась, - то що в неї  нема імені?

   - Мене Зір назвав Матрона. В них нема імен.

   - Тоді я їх назву. Це буде Мовчуна. У неї біла пляма на лобі. А той з темною шерстю, здається він хлопчик, буде Черниш. А з сірими полосами?

   - То дівчинка.

   - Вона буде… Серна, - пішли погуляємо, взяла Мовчуну за руку і пішла до озера, де Шукач разом з самцем кухом влаштували полювання на невелику рибу. Спокій тиша відсутність будь якої загрози. Заспокоювало і вселяли надію на щось хороше. Кух стояв в воді, риби приваблені запахом тварини крутились біля ніг.  Двоє рибалок кігтями раз пораз вихоплювали невеликі рибини з водної стихії. На березі  вже зібралась доволі велика кількість улову.

    - Завтра підемо полювати на ріперів, ось побачиш як буде цікаво. - Зір підчепив рибину, викинув на берег.

  Підійшла матрона. Малята накинулись на улов. За якусь мить спіймана риба була з’їдена підростаючим поколінням. Дорослі хижаки тільки подивились на свою зниклу працю. Починалось тихе спокійне життя колонії. Сине небо з пухнастими білими хмаринками. Сонце сідало за горизонт, додавши деревам довгих тіней, вечірній галас пташок в зарослях  кущів, трави з невеликими та приємно пахучими квітами. З’явилось велике стадо тварин, які прийшли на водопій і, зовсім не звертали уваги на гурт хижаків. Дівчина ніяк не могла повірити – хіба таке може бути? Міста зі смогом та сміттям, синтезатор їжі - бо планета не могла прогодувати натуральною, несправедливість - де багаті позабирали залишки родючих земель і відгородились мурами від людей. Жалюгідні сіро-зелені плями лісових масивів, засмічені океани. Планета з якої хотіли втекти всі, її використовували як тимчасовий притулок.  Потім закритий простір міжзоряного корабля, шахти по добуванню мінералів, де на колінах а то і повзком приходилось лазити по тунелях, все залишилось десь  там, далеко.  

   Вона приїхала додому, де її обіймає Мовчуна, де знаходиться шукач з добрим серцем. В цьому світі  живуть великі хижаки телепати і, нікому не загрожують. Це її дім,  дім куди вони летіли і нарешті дістались.  

    -  Треба йти готувати вечерю, невдовзі стемніє. Ти мені допоможеш?  Раніше ми з Гучем готували.

    - Так звичайно.

 Зір як хазяїн направивсь до комплексу житлових будівель.

    - Це будинки для переселенців, - показав на дві вулиці по декілька десятків будинків, це площа для зібрань, це морозильні камери, будинок Гуча, накриття де ми їмо, і кухня. Все поряд компактно. Фактично поселення будувалось навколо площі зібрань. Кухня, накриття, морозильні камери, все повинно було використовуватись на початковий  період, поки прибулі не облаштуються в своїх будинках.  І два модуля та посадкова площа  для кораблів. Взагалі поселення розраховано на двадцять тисяч чоловік. – Зір пішов діставати м'ясо з морозильника. Ріта в медичний блок.

    Мікі тим часом намалювали повну та жахливу картину ушкоджень. Внутрішні органи світились червоним, за виключенням  голови,  серця і однієї легені. Ноги руки теж. Хатан не один і не два рази попав в  Гуча. Поряд на дисплеї виднівсь перелік першочергових робіт. Простий та лаконічний.

  ∙ Статус – беззаперечний,

  ∙ Стан – сон,

  ∙ Психостан – незбалансований,

  ∙ Проникнення – повне,

  ∙ Ушкодження – досліджені,

  ∙ Вцілілі органи – мозок, серце, ліва легеня.