Десята частина

   Зір біг в гірський район роблячи короткі зупинки на полювання та відпочинок.  Тукрани які зустрічались по дорозі, тільки проводили очима летючу плямисту блискавку. В лісі лупаті істоти вже не переслідували шукача, обмежуючись криками та ґвалтом, попереджуючи про небезпеку. Біля кущів з помаранчевими плодами  Зір зупинивсь на більш довгу зупинку. Наївшись смачних плодів він згорнувсь клубком та ліг спати. Його розбудила частина свідомості яка знаходилась в режимі чатування. Думки хижаків читались ясно. Вони його помітили, та повільно стараючись не здіймати зайвого шуму підкрадались до шукача. Зір відкрив очі, подививсь в напрямку ворогів. До нього наближались двоє кухів. Великі, сильні, проте менші за розмірами від Матрони. Два самця перетнули гірський хребет та спустились в степову зону. Вони між собою спілкувались за допомогою телепатії, та цього разу їх думки жертва чула і чекала. Хижаки розділились,  по колу почали обходити його з двох сторін.

    - Я відкушу вам голови як самка відкусила голову вашому вожаку. – Кухи зупинились, не розуміючи хто з ними розмовляє.  Зір піднявся, вишкірив зуби, - Ще декілька кроків і ви вмрете обоє, - самці були шоковані, з ними розмовляла тварина на їхній мові.

    -  Хто ти такий! – спитав один із кухів, більший за розміром від іншого, він був головний.

    -  Той хто дає дозвіл перебувати на цій території. – Кухи не злякались, тільки сповільнили свій рух. Більший самець почав сумніватись, він пам’ятав як його самка при першій зустрічі розправилась з тодішнім вожаком. Цей за розміром невеликий хижак про ту історію  добре знає. Сумніви заставили його зупинитись. Тільки не його напарника, молодого та агресивного.

      Шукач знав слабкі місця тварин і в свої перемозі не сумнівавсь, та в бійку встрявати наміру не мав. І ще він зрозумів,  більший самець це той від кого у Матрони діти. Про це говорила його поведінка.  Він повернувсь до більшого самця, подививсь у вічі. – Самка казала що ти хороший телепат, і доволі розумний. Вона засмутиться якщо я тебе вб’ю. – Він послав образ як зубами ламає череп великому самцю. Кух зупинивсь, глянув в очі - на нього дивилась смерть. Та інший вирішив напасти, поки супротивник сидів до нього спиною. Він кинувся на шукача хапаючи руками. І це була помилка. Хижак зник. Натомість нападник відчув як ззаду в руку йому щось вчепилось. Руку пронизав страшенний біль, він її перестав відчувати. Потім сильний біль в голові і свідомість згасла.  Зір сплигнув з великого хижака, тіло якого ще не усвідомило - мозки вже мертві. Він повільно впав на коліна, потім заваливсь набік.  Я не хочу тебе вбивати тому що самка засмутиться, ти їй подобаєшся. Кух не стільки з переляку як від шоку, сів на землю. Він дививсь на цього хижака, який в декілька раз менший за нього і який за декілька секунд вбив його напарника. Та ще й повторював що знає його самку. А він якраз йшов, щоб її знайти, кухи прив’язувались один до одного на все життя. Нарешті він наважився на запитання.

    - Звідки та знаєш про мою самку!

    - Її звуть Матрона і в неї від тебе троє малят. – Кух вдруге був шокований. Він батько, в нього троє дітей, і це початок його з самкою зграї. Самка два рази приходила до його. Тільки зараз він зрозумів, чому його тягнуло до неї. Вона і діти його зграя. Азарт полювання вивітривсь, тварина сиділа в розгубленості. Він не міг зрозуміти що це, його уявлення про світ розірвалось на шматки. Він розгублено дивись на шукача і не знав що робити. Що це за тварина здатна вбити куха, царя лісів, за хвилину. Та ще він знає про його самку. Невідомий прийшов йому на поміч.

    - Я відведу тебе до самки, вона вирішить – приймати тебе в зграю, чи ні.

    - Хто ти, - нарешті спромігся щось сказати кух.

    - Я шукач, той хто дає дозвіл.

    - Далеко моя самка?

    - Так далеко, йди вниз по течії річки, я тебе наздожену, і приведу до самки. Йди негайно не затримуй мене. - Кух піднявся, подивись на мертвого свого напарника і побрів в сторону лісу. – В лісі побачиш лупатих створінь. Вони люблять дивитись і у вічі, це легка здобич. Бажаю вдалого полювання. – Зір продовжив свою подорож.

   Невдовзі з’явилось гірська рівнина, нічого не змінилось, стада травоїдних тварин продовжували пастись, час від часу піднімаючи голови та оглядаючи все навкруги. Ось і капсула навіть не капсула, а величезний окремий модуль, як невеликий космічний корабель,  лежав когось чекаючи. Зір заскочив всередину пробравсь до рубки керування. Два крісла деймуна та шукача стояли скам’янілим нагадуванням про минуле життя. Він пам’ятав – під кріслом шукача ідентифікаційна панель. Насправді вона виблискувала своєю плямою контакту. Та тут він задумавсь, «чому під кріслом шукача - а під кріслом деймуна?». Підійшов до крісла – така ж ідентифікаційна панель знаходилась і під кріслом командира. Чому ШІ вказав йому тільки одне крісло. Можливо він не встигне втекти до вибуху. Якийсь внутрішній голос підказував, потрібно забрати обидва бокси. Він наваживсь. Приклав лапу до панелі деймуна – люк відкривсь і вийшов бокс схожий на бокс інструкції, тільки помаранчевого кольору. Потім не гаючи часу приклав лапу до панелі шукача. Також відкривсь люк і вийшов бокс чорного кольору. Схопив бокс і негайно покинув капсулу. Один, два, три… рахував секунди тікаючи якомога далі. Тварини кинулись врозтіч. Відрахувавши потрібну кількість секунд скрутивсь в клубок. І,  ставсь вибух. Земля здригнулась, спочатку опустилась вниз потім піднялась вверх. Шукача жбурнуло в повітря і відкинуло на декілька кілометрів. Вогонь і жар накрив долину. Ще хвилину назад територія з пасовищами та осередками кущів, де паслись стада травоїдних тварин, перестала існувати. Величезна вирва, і попіл, все що залишилось в долині. Серед попелу лежав плямистий клубок в якому рівномірно билось серце. Зір відчув спопеляючий вогонь, який огорнув долину, та його він не зачепив. Почекавши поки опуститься пил, він розгорнувсь та подивись навкруги. Мертва вигорівша пустеля з величезною багатокілометровою вирвою посередині. Серед долини живий залишивсь він один.  Ухопивши в зуби два бокси він побіг до бази. Мозки свердлила одна думка – чому ШІ велів забрати один бокс?