Восьма частина

Матрона  ловила рибу в озері коли Гуч підійшов. Рибі подобавсь запах істоти і вона зграйкою крутилась біля її ніг. Велика риба в озері ще не виросла тому Матроні приходилось задовольнятись невеликими екземплярами які вона час від часу встигала нанизувати на кіготь.

    - Тобі треба йти на річку, там живуть достойні твого полювання риби.

    - Так, - почулось в голові чоловіка. – засиділась я тут під вашою опікою, гляди втрачу навички.

    - Ні за це не бійся, способи полювання у тебе записані генетично. Ти тільки їх розвиваєш, та вдосконалюєш. Те чого ти в минулому навчилась назавжди залишиться в твоїй пам’яті та навичках, це буде зафіксовано мм… в рефлексах… якщо просто ти про це навіть думати не будеш, а тіло само виконуватиме функції, в той же час голова  розмірковуватиме на чимось іншим. Здається не дуже зрозуміло пояснив, та це ти побачиш сама пізніше. Я бачу малята ростуть, - біля Матрони крутились три пухнастих колобка, по черзі хапаючи рибу  викинуту на берег.

    Тварина вийшла з води, обтрусилась. Рубінові очі уважно дивились на Гуча. Вона сіла щоб бути з чоловіком на одному рівні.

     - Зір каже що в мене хороші розумові здібності. Я вивчила мову людей, мені подобається вивчати математику. Я знаю, про космічні кораблі, різні раси які проживають в просторі і цей простір нескінченний.

     - Я радий що Зір в тобі не помиливсь. І що ти почала замислюватись про сенс свого існування, та місце твоєї раси кухів в просторі.

     - Ці невеликі та початкові  знання які мені дав Зір, створили вибух в свідомості. Можливо це все неправильно. Можливо краще жити в пітьмі, нічого не знати, користуватись початковими навичками, можливо в цьому сенс життя. У вас є примітивний вислів «менше знаєш, спокійніше спиш». Тисячі років кухи живуть без зайвих знань, чи потрібні їм ці знання.

     - Так, потрібні. Простір трансформується, простір змінюється, світ змінюється.  Якщо ви не змінитесь, сюди раніше чи пізніше прилетять такі як ми, можливо агресивніші, можливо ні. Одне я знаю точно виходячи з маленького досвіду людей «розвивайся, інакше пропадеш».   Цю планету знайдуть інші, та навіть представники моєї раси, вони знищать всіх хто заважатиме їм жити, поселяться і почнуть розмножуватись. Кухам не буде місця на планеті. На жаль щось подібне сталося з моїм світом, звідки я прийшов.

Матрона не моргаючи дивилась на Гуча. Вона до сих пір не чула від нього песимістичних розмов.

    - Я хочу залишитись у вас, навчати своїх дітей, потім піду до своїх одноплемінників і теж навчу їх тому що знаю сама. Я не хочу щоб мої діти виросли простими дикими хижими тваринами.

     Гуч чекав на цю розмову. І не знав як себе повести. Він сюди з’явивсь як гість. А якби, вона виявилась примітивна, на рівні рефлексів, чи тукрани, вони захищали свою територію. Яке він, має право, вказувати їй що робити. Він ніколи не задумувавсь на цим питанням, поки не з’явилась вона. І хай через двадцять або сто років, прилетить новий корабель, з переселенцями, вони планомірно почнуть знищувати аборигенні флору і фауну. Він перший з’явивсь, та почав пристосовувати територію під себе, під людей.   

    Матрона не могла зрозуміти, чому Гуч після запитання мовчить. А він розумів, він гість, вона, господар на цій землі.

     - Всю історію моєї планети люди постійно знищували один одного, і той хто був слабший їх або вбивали, або підкорювали.   Підкорені люди ставали рабами, безправними істотами. Вся наша історія це вбивства, собі подібних. Я вже не кажу про тварин які в розумовому відношенні знаходились на нижчому щаблі. Їх або їли, або вбивали. Я не хочу щоб на твоїй планеті повторилась така сама історія. До цього дня, ніколи по це не думав. І тут з’явились ти, в розумовому відношенні рівня мені. Я не маю права забороняти, або дозволяти жити тут чи де інде. Сама вирішуй, де ти вирішиш залишитись жити, якщо тут, я не заперечуватиму, навіть буду радий.

     Матрона всього не зрозуміла з відповіді Гуча, та одно ясно - вибір за нею. Ніхто не виганяє, не забороняє, вона залишиться разом з цими двома дивними створіннями, людиною на ім’я Гуч, та сильним хижаком на ім’я Зір.

      - Я залишаюсь. – Рубінові очі світились від щастя.

      - Добре, але якщо ти тут то на тебе покладеться частина обов’язків, така як, заготівля м’яса і риби, можливо щось інше.

      - Я згодна, я вмію ловити рибу, полювати на ріперів, Можливо навіть в лісі за річкою живуть червогризи.

      Гуч залишив Матрону, щось у ньому обірвалось, з однієї сторони, було добре, у них поповнення, а з іншої сторони, що станеться коли прибудуть переселенці. Він не сумнівавсь, весь негатив їхнього суспільства, прилетить сюди. І разом з нормальними, порядними, відповідальними людьми, також прилетить  весь земний бруд. Він бачив як формувавсь склад переселенців, і не був від цих людей в захваті.  Від первісної чистоти і простоти, нічого не залишиться,  на цій планеті почнеться все те що робилось на його рідній планеті. За  цими сумними думками його застав Зір.

     - Ну що, що хотіла Матрона?

     - Залишається з нами жити.

     - Чудово, вона мені подобається, ми будемо разом ходити на полювання, надійшов час починати вивчати ліс за річкою.

     - Так, тепер ми не самі. Ми зграя. – смуток так і не полишив Гуча. Вперше він впіймав себе на думці - а чи хоче щоб сюди прилетів той відділ корабля з переселенцями в кріокамерах, і великим банком ембріонів, готових до росту в спеціальних капсулах.

                                    ШІ Деймунів.   

     - Я вважаю настав час активувати ШІ деймунів. – Гуч дістав бокс, тремтячими руками поставив на стіл. Зір сів поруч. Активував відкриття. З’явилась інструкція, внизу голографічний напас «Активація ШІ».  Провів пальцем по напису. Спочатку нічого не відбулось. Потім з боксу піднявся туман та поступово сформувалась істота гуманоїдного типу. Худа, висока, трохи вища за Гуча. З сірою шкірою, в облягаючому комбінезоні. Велика лиса голова, такі ж великі сірі очі з чорними цятками посередині. З довгим