Сьома частина

Полювання виявилось проблемним. Шукач пропустив мить коли ріпер вхопив його за лапу, і миттю потяг на глибину. Водяний хижак виявивсь надто великий і з товстою шиєю. Тільки на глибині зуби дістались шийних хребців. Вода в річці на місці сутички почервоніла.  На запах крові почали збиратись річкові хижаки. Зір відчував ще трохи і річкова нечисть, приваблена запахом крові, на них накинеться. Нарешті кістки тріснули в і ріпер ослабив хватку. Ще деякий час знадобивсь щоб витягти його на берег. Кістки в лапі витримали, та через декілька дірок цебеніла кров. Зір зализував рани поки кров не зупинилась. Він згадав слова Гуча. «Ти не безсмертний». Нарешті кров зупинилась і він спробував тягти величезного хижака до печери. Маючи тільки три неушкоджених лапи, та обережно спираючись на поранену, він декілька годин тягнув здобич. Нарешті трава розступилась і в просвіті показалась печера. Матрона побачила рух в траві та кинулась на поміч. Підхопила ріпера і миттю донесла його до печери. Зір пришкандибав, та ліг відпочивати. Невдовзі заснув.

     Матрона тим часом з’їла половину здобичі та теж лягла поряд. Малюки насолоджуючись свіжим молоком возились біля цицьок, вибираючи де смачніше. Хоч цицьок було чотири а їх троє, все одно вони відштовхували друг друга вважаючи що в сусіда молоко краще. Нарешті вони наїлись, та теж поснули.

   Наступив вечір. Сонце сховалось за обрієм наостанок покрасивши небо в багряний колір. Повилазили нічні хижаки, де не де з трави почали з’являтись жадібні до м’яса очі. Здорова голова тукрана висунулась з трави. Він був один і спокійно вивчав обстановку.

 Зграя послала розвідника. Матрона почула його думки, підняла голову і зустрілась з його поглядом.

   - Йди до мене не бійся, я слаба, тебе не подолаю. Тут свіже м'ясо. Йди до мене. – Рубінові як дві зірки зачаровували.

   Тукран повільно виліз з трави та направився до Матрони. Він невпинно дививсь їй в вічі. Ось він подолав втоптану галявину і наблизився майже впритул. Вона миттю схопила його за голову і перекусила хребет. Передсмертний крик рознісся степом. Неподалік зграя тукранів почувши останній крик свого розвідника, розвернулась та пішла геть. Малі хижаки поховались в траві і притихли. Тільки нічні жуки схожі на цикад заливали степ своїм нескінченним співом. Та Матрона до ранку так і не заснула. Вона дивилась на сплячого незнайомого та надзвичайно сильного хижака, який їй допомагав. В біді

вона його підсвідомо покликала - він прийшов. Якби вона була людиною то вирішила б     - це янгол.

    Зір прокинувсь з першими променями сонця. Рана на нозі затягнулась і відчував він себе доволі добре. Матрона підсунула йому частину недоїденого ріпера. В голові почулось щось на зразок «це твоє». Відмовлятись він не став і залишок здобичі швидко був доїдений. Малята ситі та задоволені прийшли до нього, почали обнюхувати та пробувати гризнути, то за вухо, то за ногу. Матрона гаркнула  і вони зникли в печері. Пройшло декілька діб, він ще декілька разів ходив на полювання та приносив здобич. Потроху вона ставала схожа но себе. Шерсть набула блискучого кольору, впалі боки наповнились м’язами та жирком. Шукач сидів і дививсь на цю волохату і здорову тварину пробуючи вгадати її думки. Вони його не радували, там зчитувавсь сум, розгубленість, і страх. Страх перед майбутнім. Страх що цей випадковий рятівник її покине і хижаки знову почнуть нападати. Тільки тепер ще гірше, вони побачили її телепатичний дар, і змінять тактику нападу, не даючи можливості зосередитись на комусь одному. Вони швидші в них міцні щелепи і в кінці кінців вони її вимотають і вб’ють. Або їй прийдеться відмовитись від дітей та з позором втікати. І до кінця життя буде принижена та знедолена.

     Сутність деймуна закладена в шукачі не дозволяла кинути все і піти. Відповідальність та доброта, це та основа що закладалось в основу свідомості шукачів. Тому Зір не міг кинути тварину на призволяще. Єдине можлива думка крутилась в голові - забрати її з собою. За стінами бази малюки будуть в безпеці а Матрона спокійно зможе ходити на полювання не боячись за життя свого потомства. Коли вони підростуть, ситуація зміниться. Це вже виникне зграя, яка буде полювали і захищати своє майбутнє. Та чи піде вона з ним?

   Він вирішив спробувати її вмовити. Намалював картину бази з великим муром і себе повільно  йдучи додому. Потів домалював Матрону з малюками які всі разом йдуть до захисних мурів. Вона спочатку не зрозуміла. Потім воли він намалював декілька сцен де він зустрічається за муром з якоюсь двоногою твариною. Як він відчиняє ворота, ось виходить і заходить. Потім намалював дітлахів за муром, і тепер вона виходить і заходить всередину. Вона довго розглядала його твори і зрозуміла. Він пропонує їй піти з ним, він пропонує її дітей заховати за муром, де живе якась двонога невелика істота, а вона може виходити на полювання. І тукрани через мур до її дітей не доберуться. Свідомість розривалась на шматки. Як так, це інше життя ніж те до якого вона звикла, кухи знаходились на вершині харчового ланцюга, вони нікого не боялись, вони були головні. А тут вона ховається і тікає, то краще смерть. Хай так, вона не справилась, вона не така. Недарма її самець виганяв. Ти без зграї, ти ніхто.  І вона дійсно ніхто. Відчай заповнив її сутність. Зір вловив це, та не здававсь. Він почав малювати нові картини, Ось її діти вже великі і вони разом полюють на трумів, живуть окремо поза муром біла річки, і в неї знов двоє малюків. Тільки тепер у них є захист у них є дві сестри та брат. Якби кухи могли плакати, вона б заплакала. Світ в її душі перевернувсь та набрав нових обрисів. Вона житиме, матиме свою зграю. Крім того в неї буть друзі та захисники. Вона піднялась пішла в печеру, винесла своїх малюків. Двох положила за землю одного посадила на спину, він впав. Тоді вона іншого посадила на спину, це виявись хлопчик він вчепивсь руками за шерсть і падати не став. Тоді взяла в зуби іншого і уставилась на Зіра. Він зрозумів, цього прийдеться нести йому. Підхопивши мале чудовисько процесія вирушила вздовж річки до бази.