П`ята частина

                                                     Матрона

     Її дитинство не було забарвлене рожевими щасливими кольорами. Народившись третьою і останньою, та ще й запізненням серед трьох сестер, вона завжди і скрізь опинялась позаду. При кормлінні сестри перші захоплювали соски матері заповнені молоком і висмоктували саме смачне. Вже після того як сестри наїдались їй залишалось те що в них не влізло. Благо молока організмом матері вироблялось багато  їй теж хватало. Коли підросли, сестри безцеремонно відштовхували її від  принесеної їжі. Після того як почали їсти м'ясо, сестри захоплювали найбільші шматки, та навіть повністю з’їдали все, не допускаючи її взагалі до їжі. З цієї ж причини вона вирізнялась ні добрим ростом, ні силою, та завжди опинялась позаду. Закони виживання працювали у всьому всесвіті однаково. Хто сильніший, нахабніший та розумніший той виживає. І тут  якраз третя якість поселилась в цій поки невеликій та зубатій голові. Вона являлась найрозумнішою серед всієї зграї. В неї проявились з надзвичайною силою телепатичні здібності. Взагалі здібності до телепатії були притаманні всім її сородичам, однак вони більше спирались на свої фізичні якості, ігноруючи той величезний потенціал захований в їх головах. Саме існування матрони вимусило її більше думати головою. Оскільки м’яса яке приносила мати їй діставалось мало, вона вимушена була починати полювати з маленького віку. І тут їй знадобились її телепатичні здібності. В лісі жило багато червогризів (довга тварина з багатьма ногами та міцними щелепами, жила в глибоких норах та харчувалась листям та молодими гілками дерев, які вона підгризала і вони падали)  її родичі рідко полювали на чнрвогризів, оскільки ті мали розвинений нюх і вспівали втікати поки до них наближались хижаки. Деякі з цих довгих деревоїдів демонстративно не втікали до останньої миті, і коли хижак вже збиравсь його схопити, вони відразу ховались в норі.

    Матрона блукаючи голодною по лісу зрозуміла, що до їжі треба підходити проти вітру, і їй інколи вдавалось на великих відкритих галявинах вхопити бурулю, рідше зайха. Та для молодого ростучого організму цього виявлялось замало. Якось бродивши  лісовими хащами вона побачила нахабного червогриза, він вже декілька разів підпускав її доволі близько, проте в останню мить зникав в норі. Цього разу матрона знаючи що він втече не стала на нього кидатись, і підсвідомо уявила як червогриз сам іде до її рук. Їй так хотілось їсти що вона сконцентрувалась повністю на цій думці.

    - Ну йди, йди до мене, все буде добре, я не страшна, не завдам тобі ніякої шкоди, йди до мене, - вона не моргаючи дивилась на червогриза. І сталось диво. Листоїд покинув жувати зелень і повільно перебираючи своїми численними лапами рушив до неї. – Йди не бійся повторювала матрона. – Червогриз підійшов дивлячись уважно їй в очі. Кігтистою рукою вона миттю схопила його і відкусила голову. Червогриз довгий і жирний. В цей день вона наїлась як ніколи в житті, навіть не пішла до своєї зграї, лягла біля нори і заснула. З цього часу вона почала уникати зграї. Майже перестала приймати участь в полюванні на трумів. Стада яких паслись в болотистих долинах. Цих броньованих тварин тільки зграя мала можливість подолати. Спочатку одного відсікали від основної групи трумів, потім самі сильні хапали його за голову і за хвоста, стараючись придавити до землі і позбавити рухливості, декілька  розгризали броньовані пластини. Їжі хватало на всіх, декілька діб зграя байдикувала доїдаючи жертву.  Матрона ж в цей час зникала в лісі.

    З часом її однолітки та дорослі самки почали замічати, матрона почала інтенсивно рости та гладшати. Вона зрівнялась в зрості зі своїми однолітками, виглядала доволі відкормленою та задоволеною життям,  також перестала приймати участь в полюванні. В цей період головна самка разом зі свої ми помічницями вирішували, кого виганяти зі зграї. Самці не приймали участі в вирішенні питань так як були меньшими та слабшими. Молодняк виріс і настав час готуватися до самостійного життя. Зазвичай самиць завжди залишали, в відмінності від самців. Вони утворювали свої групи і бродили серед безкінечних лісів,  шукаючи пригод та їжу. Частина гинула в нерідких бійках, ті хто виживав самі сильні, мали право спарюватись з самками інших зграй, якщо вони їм припали до вподоби. Самки вибирали самців незалежно від того чи головували вони в свої групах, чи знаходились на других ролях. Зазвичай самки спарювались з одним і ти же самцем все своє життя.  

     На цей раз головна самка вирішила позбутись молодої самки яка не вписувалась в колектив, занадто самостійна, занадто розумна, завжди відокремлена, ще й навчилась полювати. Від неї віяло майбутнім головуванням. Вони заздрили і виштовхували її, відчуваючи розумову зверхність. Витиснувши подалі в ліс самців, та її, головна самка наказала не повертатись нікому в зграю та піти з лісу, бо всі будуть вбиті. Самці пішли далеко в інші краї, вона залишилась одна. Біль, образа та сум, все відразу поселилось в її душі. Її вигнали, її не люблять. Чому? Хіба вона така погана, могла би навчити полювати на червогризів. Їх в лісі жило дуже багато, бо всі ж  в зграї володіли телепатичним даром, їжі вистачить всім, і непотрібно зайвий раз ризикувати в полюванні на трумів. Ці броньовані монстри інколи вбивали її соплемінників.  Сум та морок заповнили душу і матрона побрела в сторону гір. Там нікого з родичів вона не зустріне, і буде жити одна. Проте вийшло інакше, вже а передгір’ї вона зустріла самців іншої зграї.

    Чотири дорослих сильних самця із здивуванням дивились на заблукавшу самку. Зазвичай всі самки знаходились в зграї і їх ніхто не відпускав. Вожак зі шрамом на щелепі підійшов до матрони. Він виявивсь сильним телепатом. Матрона відчула його голос в голові.

    - Ти прийшла спарюватись?

    - Ні мені ще рано, я шукаю місце для нової зграї.

    - Це місце зайняте, тут ми господарюємо. Якщо для спарювання в тебе нема бажання йди звідси.