Третя частина

      Зір з’явивсь через декілька годин, з закривавленою пащею та обідраним боком.

    - З почином тебе, - Гуч дістав еластичний бинт, перев’язав бік, потім помив шкіру біля носа, подививсь піднебіння.  Відмітив ряд дірок в м’яких тканинах і декілька дірок в шкірі біля носа.

    - Нічого страшного, - невеликі ушкодження м’яких тканин. Через пару діб все буде добре.

    - Він вискочив з кущів і відразу захотів схопити мене за верхню і нижню щелепу, щоб я не вспів відкрити рота. І в цей момент я якраз відкрив рота і він тільки схопив мене за верхню щелепу, я його за нижню, мої зуби виявились міцніші,  то я йому відкусив нижню половину щелепи, потім схопив його за голову і прокусив її. Другого прогавив. Він вчепивсь мені в бік, я його відірвав і  перекусив хребта. Але й мені дісталось, я геть забув що в мене окрім зубів, ще є великі кігті на лапах.

     - Не сильно радуйся, а якби їх назбиралось десяток. У тебе є превага, ти важкий, у тебе міцніші щелепи, старайся бути ще й швидшим, якщо їх багато використовуй відразу усе. Зуби кігті і таран. Старайся одним укусом нанести найбільшу шкоду, і відразу переходь до іншого. Не затримуйся довго на одному ворогові, пам’ятай, їх багато і вони всі одразу кинуться на тебе.

     - Угу, - Зір положив голову на коліна чоловіка і заснув.

     - Який ти важкий, - Гуч гладив його по голові. Теплі телепатичні хвилі заповнили свідомість. Всі труднощі відійшли на другий план, у нього є відданий друг.

   Зростання тканин у Зіра виявилось надзвичайно швидким. Вже за добу на місці ушкоджень залишились тільки рубці, і ще за добу навіть вони розійшлись.

    - Я хочу відвідати те місце, де ти мене знайшов, – завів розмову шукач через декілька діб.

    - Так, але спочатку я обіцяв в день твого повноліття, відкрити таємницю народження, і хто ти такий. Твій шлях тільки починається.

    - Я готовий.

    Гуч дістав бокс приклав палець до місця сканування,  знову з’явилась голографічна проекція, інструкції. Шукач довго вдивлявсь в текст. Потім повернувсь до чоловіка.

    - Це означає  що мій шлях тільки почавсь.

    - Наш шлях тільки почавсь. У тебе повинен бути десь батько. І ти не просто тварина,

Ти шукач, створений для великих діянь, ти єдиний і перший з надзвичайними можливостями, однак ти повинен пам’ятати – ти не безсмертний. Тукрани зуміли вбити твою матір. Тому завжди оглядайся та зважуй свої дії.

     - Чому ти не активував ШІ деймунів?

     - Я вирішив почекати поки ти підростеш, ми його разом активуємо.

     - Тоді почекаємо ще декілька діб, я хочу відвідати місце де загинула моя мати, і знайти капсулу на якій вона прилетіла. Я не знаю що я там побачу, однак це моя історія. Ти мені дозволиш на декілька діб покинути базу, я буду обережним.

     - Ти вільний, я умовно твій володар.        

    Зір вийшов за ворота бази. Різноголосий дикий світ зустрів його криками і співом пташок,  риками хижих звірів, миканням трумів, та різноголоссям степу. Ким він був? Хто він такий? Навіщо деймуни створили його з надприродними можливостями, для чого, або для кого? Для чого у нього обов’язково повинен бути володар? Він сам володар. Можливо іграшка в руках творців, іграшка яка волею всесвіту опинилася в чужих руках, чи ні?  Думки бджолиним роєм юрмилися в голові. Він зрозумів чому Гуч не активував ШІ деймунів. Він боявсь, він сам, він не мав права нічим ризикувати. Цей незнайомий ШІ невідомо як себе поведе, технології  деймунів набагато випереджали людські. Взагалі він ризикував своїм життям спасаючи його життя. Якби не Гуч, він би загинув, а експеримент деймунів зазнав провалу. І знову він повернувсь до свого найпершого питання. Для чого його створили, чи їх створили?  Згідно інструкції, виживання його матері на цій планеті це був  завершальний етап експерименту. І народження його. Деймуни вирішили погратись в бога і створити нове життя. Не просто життя, а тварину з розумною головою, надміцними щелепами, здатну стати царем дикого світу. Проте, цей світ цього ще не знав. Право на головування потрібно завоювати. І стати захисником. Вони створили захисника для себе. Вони слабкі як Гуч. Ось для чого він. Вони навіть не побоялись віддати захисника, в разі непередбачених обставин невідомій особистості. Експеримент повинен бути завершений не зважаючи ні на що. Головне результат. Його мати і він – кінцевий результат експерименту. Результат який деймуни не знають. Результат який невідомі нападники не знають. Однак ШІ деймунів повинен знати все, здається там відповідь. Але спочатку він знайде місце падіння між просторової капсули, що від неї залишилось, і чому його мати з ним маленьким була в такому незахищеному місці.   Він знав в якій стороні, знаходились валуни, і направивсь вздовж річки до скель. Довгими стрибками він швидко подолав відстань на яку Гучу у всюдиході доводилось їхати декілька годин. По дорозі йому зустрілись декілька тукранів. Гонитись вони за ним не стали тому що бігли набагато повільніше. З цього Зір зробив висновок. Втекти уникнувши бійки  - хороша ідея. Зупинивсь він один раз біля декількох трумів,  вони мирно обгризали зелені пагони на кущах болотистого берега річки. Він зупинивсь розглядаючи цікавих тварин. Великі рогаті тварини в декілька тон ваги були вкриті броньованими пластинами, навіть ноги виявились захищеними бронею. Хвостами вони постійно лупили об воду. Ріпери час від часі робили спроби вкусити монстрів, проте прокусити броню на ногах ніяк не вдавалось. Один з ріперів поплативсь за своє нахабство. Трум підняв свою масивну лапу та вдавив його в болотний мул. Зір не втримавсь та вискочив труму на спину. Реакція виявилась непередбачуваною. Монстр повернув голову, подививсь що це за козявка вилізла йому на спину, і не виявивши загрози знов почав обгризати кущі. Шукач спробував на зуб міцність броне пластини. В результаті дві борозни з’явились на місці укусу, пластина витримала.

    - Та тут так просто тебе не розгризеш, - сам з собою говорив шукач.