Друга частина

    Гуч сидів в глибокій задумі. Він прожив на планеті рік,  (після катастрофи зорельоту -подія яка описує потрапляння Гуча на планету. (Описано в першій книзі і серії, Той хто вижив) він побудував мур обгородивши велику територію для майбутнього поселення. Знайшов воду. Він готувавсь, готувавсь бо надіявсь, що модуль з  тисячами ембріонів, та зі ста двадцятою людьми  в кріогенних капсулах, з лабораторним обладнанням, нарешті прибуде. Він чекав. Точно знаючи що модуль відділивсь від палаючого корабля до початку катаклізму, він надіявсь, чекав.  Переселенці обов’язково прибудуть, і він все зробив для достойної зустрічі, сам за допомогою декількох роботів та доволі примітивного ШІ, з яким навіть по душам поговорить не виходило, чисто технічна програма, зі своїми здвигами. Чоловік звик жити один і чекати. Щоб не зійти з розуму він завантажив себе роботою. Розмовляв сам з собою, та з роботом зі встановленим ШІ. Попри свою примітивність той інколи видавав думки які розвеселяли чоловіка. Раз пораз він повертавсь в думках до початку катастрофи, і не міг зрозуміти – як так сталось, продуманий захищений корабель загорівсь. І звідки взявсь… І чому основний модуль відділивсь до початку подій? Випадкове втручання в двобій між тваринами витіснили всі думки про минуле. Гуч навіть зрадів, ілюзорний приліт модуля до якого він готувавсь, і маля з інструкцією, а ще невідомий інопланетний  ШІ якого він боявсь активувати.

   Коротка інструкція загалом пояснювала суть справи, однак залишалось безліч запитань.

Хто такі деймуни, що таке співдружність?  Це означає що в всесвіті існують багато різних рас, відтак виникають співдружності, і відповідно вороги. Йому згадавсь вихід землян в віддалений космос. На орбіті землі з’явивсь невідомий космічний корабель. Невдовзі з нього спустивсь апарат з гуманоїдами. Вони пробули на землі пів року, навчили будувати між просторові двигуни, ще раз нагадали що земляни посиленими темпами знищують свою  планету і зникли. Така собі космічна місія волонтерів. Ми даємо вам засіб, а ви робіть що хочете, але потім не жалійтесь що вам не допомогли.  Земляни навчились будувати між просторові кораблі та реалізовувати космічні подорожі, проте розумних істот не знаходили. І тут сюрприз.

   Повертаючись від роздумів залишалась невідкладна задача яку потрібно виконати негайно, забрати кістки.

   Маля спало майже добу, прокинувшись воно з’їло м'ясо та випило все молоко. Залізло на руки Гучка та лизнуло його в щоку, мало не зідравши шкіру. Потім обнюхало всю кімнату де жив чоловік, і де він вирішив поселити тваринку.  Чоловік вирішив перші декілька діб хай побуде в кімнаті і тільки потім випускати його на вулицю, організував зручності, поставив нову порцію молока та м’яса, а сам на всюдиходів знов вирушив на місце трагедії.

 Ось  два величезних валуна вузький прохід, засохла кров на стінах і велика галявина завалена кістками. Хижаки добре попрацювали, за два дні все з’їдено і нападники і жертва, тільки кістки розкидані по галявині. Кістки шукача відрізнялись від тукранів маючи зеленкуватий відтінок. За пів години Гучу вдалося зібрати все що залишилось від матері малюка.

   - Навіть після смерті ти йому допомагатимеш. - Йому згадалась недавня бійня.  Щось позаду хруснуло. Чоловік різко обернувсь, в проході між валунами стояли два тукрана, з пащ стікала слина. Тварини кинулись на чоловіка. Вистрілити з плазмової гвинтівки він встиг раніше ніж зуби першого вчепилися йому в горло. Два пробиті енергетичними згустками тіла впали на Гуча. – Бл… яка необачність, який я йолоп, не можна розслаблятись ні на хвилину, - лаяв себе чоловік, добре хоч гвинтівку з собою взяв. Він схопив гермо мішок з кістками, та побіг до всюдихода. Там вже крутились декілька тукранів. Відкривши вогонь він двох поранив, ще два відступили. Заскочивши в всюдихід, він з полегшенням видохнув. Перший раз за рік він не проконтролював ситуацію. Не перестаючи себе лаяти поїхав на базу.

   Зате скільки було радості в маляти, коли воно побачило Гуча. Підстрибувало, крутилось біля ніг, виляло хвостом. Поки чоловік не взяв його на руки. Маля знову його лизнуло за щоку.

   - Що ж ти мене облизуєш.

  Зелені очі з відданістю та любовью дивились на чоловіка.

   - Ну що ж будемо тебе годувати ти вже все з’їв. – Однак чоловік відмітив, жовте зубате мале чудовисько фізіологічні потреби зробило в лотку з піском. Він погладив його по голові, почухав за вухом, - як тебе називати? Ти зіркова знахідка, будеш ти в мене Зір.  Маля знову хотіло його лизнути за щоку, проте Гуч вчасно відхиливсь.                               

  Дні потягнулись один за одним. Гуч продовжував облаштовувати територію поселення, почав проводити каналізацію, біологічні відстійники. Робот в улоговині копав тим часом великий басейн. Робота двигалась, Зір ріс, бігав по території бази, лякав тварин, та весь час намагався вкусити робота за металеву ногу. Декілька вм’ятин вже з’явились на одній нозі робота. Гуч впіймав Зіра приніс до робота.

   - Дивись ти малий шкодярик, якщо ти відкусиш йому ногу, у мене не буде помічника, не буде помічника я не підготуюсь до прийому переселенців. Значить я стану безвідповідальним. Ти мене зрозумів. І тут він почув в своїй голові іншу думку, немов хтось інший з ним говорив. Відразу згадав, він же телепат. Він так і не зрозумів що йому хотів мовим малюк, проте з цього часу за ноги робота він не кусав.

    Сто раз Гуч підходив до бокса деймунів. Щось чоловіка стримувало. Можливо він просто боявсь продвинутого іншопланетного ШІ. З іншим менталітетом, іншим поглядом на життя, іншими можливостями які перевершують можливості його ШІ. Навіщо його активувати?  Нарешті він вирішив, після піврічного терміну коли Зір підросте і він почне його навчати от тоді він і активує деймунського ШІ. Тим більше що малий шкодярик відволікав від негативних думок. Він все частіше підходив до воріт і гарчав, відчуваючи там за ворітьми ворогів.

    - Нічого підростеш, ми їм покажем, - Гуч чухав його за вухом заспокоюючи.