Перша частина

                                                ІНСТРУКЦІЯ

  Бій відбувавсь не на життя а на смерть.  Гарчання, гризня, виття, звуки змішались воєдино і на багато кілометрів чувсь шум боротьби.

   Гуч їхав на броньованому всюдиході до річки щоб поповнити запаси прісної води. Свердловину робот ще не пробив, скельний грунт з краплинами самородків милуту  вже зламав два бури. Третю свердловину робот вирішив бурити на самій малій швидкості зважаючи на те що головок до бурів була доволі обмежена кількість.

   - Ну як справи?- чоловік звернувсь до свого кібернетичного помічника.

   - ШІ технічної моделі керуючий діями робота секунду подумав.

   - Вкраплення милуту, я вирішив проходити на самій малій швидкості, поки бур цілий.

Скоріш за все він видавлює каміння по боках, тож у мене є надія що через пару діб ми доберемось до водоносного шару.

   « Так, у робота є надія. Що значить продвинутий ШІ. Є надія, можливо, скоріш за все, приблизно, ще трохи і він почне гадати на картах. Але, ж я сам встановив йому програму з невизначними термінами. Ех… на корабель таку ставити не буду». З такими думками чоловік їхав  до невеликої річки за чистою водою. Біля річки він своє міні поселення встановлювати відмовився. Гнилі заболочені береги, з незліченною кількістю кровососущих істот, які атакували і з повітря і з води, всюди сущі ріпери, (ріпер - болотна тварина, хижак, з міцними зубами здатними відгризати куски від синтетичних коліс всюдихода). Колеса ж за міцністю могли конкурувати з деякими металами, тільки набагато легші. Всюдихід він під зав’язку завантажив каністрами. Води вимагалось багато в основному для буріння свердловини.

   На цей раз він вирішив піднятись набагато вище по руслу річки в надії знайти зручний під’їзд до води. Тягнути шланг через болото набридло, тому чоловік на декілька десятків кілометрів піднявся вище вздовж річки.  Чагарники вздовж берега поступово зникали і дали місце, одиноким кущам та деревам що схилились над водою. З’явились перші невисокі скелі, та великі округлі валуни. Дерева що зайняли простір між валунами, та повислі на них ліани зеленим шатром закривали проміжки між скелями.

   Шум битви зовнішні датчики вловили на підході до двох  величезних брил. В прохід між каменюками з трави бігли тукрани (тукрани - хижі тварини степової частини суші, з великою головою і пащею яка відкривалась майже на сто вісімдесят градусів. Зуби з синюватим відтінком сповіщали про вкраплення милуту. Тукрани мали можливість прогризати і розширювати щілини між камінням в пошуках поживи. Дорослі особини досягали ваги до вісімдесяти середньо галактичних кілограм).

   Гуч зупинивсь за декілька десятків метрів від проходу між брилами. Дійство відбувалось десь там за валунами. Оскільки тукрани завжди полювали зграями то виходило що невідому тварину заперли в глухому кутку між скель. Однак та відчайдушно чинила спротив, і не була легкою здобиччю. Ось із проходу з’явивсь один із зграї, закривавлений без задньої ноги. Він прошкандибав ще декілька метрів та впав замертво.

   - Ооо... то у вас серйозний противник, - пробурмотів чоловік до себе. – Хотів би я бачити що то за монстр що може відхопити пів задньої частини тукрана. Тут почувсь тоненький писк і за цим нова хвиля голосного рику. Гризня відновилась з подвійною силою.

   Гуч ненавидів тукранів, ці собакоподібні тварини постійно робили спроби напасти на його невеличке поселення. Одного разу вони навіть прогризли діру в воротях та проникли на територію. Тільки струм в декілька тисяч вольт зупинив нападників. Після того як декілька з них підсмалились, інші покинули територію поселення. Параноя чоловіка його ж спасла. Він завжди дублював свої охоронні системи. Побачити що якась тварина може так розправлятись над тукранами… Таке видовище не можна пропускати навіть зважаючи на те що останні могли напасти і на нього. Проте цікавіть перемогла. Під’їхавши до проходу між валунами  всюдиходом, він перекрив прохід всередину, активізував захист щоб нові захопники не проникали до розщелини і озброївшись плазменною гвинтівкою, найбільш руйнівною в його арсеналі,  протиснувся в середину. Прохід виявись вузьким та довгим. Стіни повсюди виявились заляпаними червоною з синюшним відливом кров’ю. Гарчання і вий різали вуха.  Чоловік неначе попав в хижий світ нескінченних звуків. Напроти нього вискочив тукран з роздертим пузом з якого волочились кишки. Побачивши чоловіка він незважаючи на смертельне поранення кинувся на нього. Постріл прямісінько в лоба зупинив тварину.

   - Які ж ви вперті.

   Нарешті прохід розширися і очам чоловіка відкрилось поле бою. Велика галявина витоптана безліччю лап та вкрита півтора десятками трупів тукранів. Пі кам’яною стіною лежала жовтого кольору тварина майже повністю вкрита агресорами. Декілька тукранів тримали тварину за голову та шию, четверо схопили її за задні лапи та розтягували, в той же час три хижака з остервенінням гризли її за пузо. Шматки рижої шкіри з кров’ю валялись поряд. В  деяких місцях на животі виднілись оголені ребра. Жах побаченого на секунду ввів чоловіка в оціпеніння. В тварини не було шансів, з такими пораненнями не живуть. Однак вона ще чинила спротив. Зубами вона ще робила безуспішні спроби добратись до агресорів. Знов щось запищало. З щілини за твариною тукран тягнув  маленке риже створіння. Тварина в передсмертній агонії знову заричала, Та зробила безуспішну спробу вирватись.

 - Падлюки, - лють накрила чоловіка, він перевів рушницю в автоматичний режим та почав поливати агресорів імпульсним вогнем. Спочатку випалив тих хто тримав тварину за ноги потім тих хто за голову. Під кінець, перевівши на одинокі постріли знищив роздирачів плоті. Простір заповнився запахами горілого м’яса, та диму. Тукран який тягнув маленьке створіння кинув його і скориставшись димовою завісою кинувсь на чоловіка. Гуч з жахом дививсь на вилетючу з диму відкриту пащу. Він виставав вперед рушницю, пробуючи прицілитись. Проте щось зупинило політ.  Жовта тварина знайшла в собі сили та схопила тукрана за задні лапи. Постріл і агресор впав замертво. Пройшло всього декілька секунд, але здавалось бій тривав вічно.