Інститутка

Глава 25

XXV

Ходив-ходив пан по кімнаті. Чутно йому, що пані плаче за стіною. "Боже мій! — промовив до себе, — чого вона плаче?" І так він те слово тихо, такеньки смутно промовив!

Не втерпів — пішов до неї; цілує, вмовляє. Чималу годину він її благав, поки перестала.

— А вечеряти не хочу, — каже панові. — Я на твої слуги — не то що — і дивитись не можу! Так із тобою поводяться, як із своїм братом... родичі та й годі!

Марко Вовчок

Подобається

#382 в Різне

У тексті є: зно, шкільна програма 9 клас

Відредаговано: 15.04.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись