Розділ 17. Чи легко припинити мріяти?

Рита й Девід мовчки сиділи в наметі й намагалися не дивитися одне на одного. Хоча кому можуть нашкодити їхні мрії? Девід скоса поглянув на Риту. Він хотів не розлучатися з нею і після подорожі, якщо, звичайно, вона колись скінчиться. Девід мріяв одружитися з Ритою і вже багато разів уявляв, як у них народиться дочка. Він неодмінно хотів дівчинку з кучерявим, як у нього, волоссям і таким самим гарним, як у Рити, обличчям. Девід спробував відігнати ці думки, але вони вперто поверталися. Щоб більше не думати про це, він підвівся.

— Піду ще принесу води для фільтрації. Невідомо, коли ми зустрінемо нову водойму, — з цими словами він вийшов із намету.

Рита полегшено видихнула. Вона не могла не думати про Девіда, коли він був поруч, а останнім часом Риті не тільки хотілося, щоб він завжди був поруч, їй було страшно без нього. Дівчині здавалося, що, якщо вона залишиться на самоті, з нею неодмінно щось трапиться. Що є хтось, хто хоче заподіяти їй лиха. Вона здогадувалася, що це відчуття якось пов’язане з синцями й саднами на тілі. Рита переконала всіх, що впала в яму разом із Максимом, але десь у глибині душі вона відчувала, що це неправда, що вона потрапила в якусь халепу й Девід урятував її і рятуватиме завжди, якщо тільки буде поруч. Рита згадала, як мріяла, що вони проживуть життя, не розлучаючись ні на мить, і помруть в один день.

***

Після загальних зборів Сергій не пішов у намет. Він бродив табором, спостерігаючи за Дашею й Микитою. Чоловік зрозумів, що вони посварилися, і всім серцем бажав, щоб ніколи не помирилися. Навіщо він їй? Самозакоханий хлопчисько впевнений, що світ обертається навколо нього. Такий нездатний на справжнє кохання, а Даші дуже потрібно відчувати, що її кохають. І тільки він, Сергій, зможе по-справжньому покохати її. Тільки з ним вона буде щасливою. Він позбавить її небезпек і перетворить на королеву.

— Постав собі намет. Бо доведеться ночувати на вулиці.

Почувши слова Даші, Сергій відчув, як радісне тремтіння пробігло його тілом.

Повз нього з двома великими флягами пройшов Девід. А якщо негр має рацію? Сергій задумався, він мріяв, щоб Даша розлучилася з Микитою — так і відбулося. Отже, потрібно просто чогось дуже сильно захотіти — й воно здійсниться.

Сергій уже не міг позбутися цих думок та уявляв, як Даша заходить до нього в намет і повільно починає роздягатися. При цьому вона нічого не говорить, а тільки дивиться на нього. Сергій теж дивиться на неї, а потім дівчина сідає поруч із ним і розстібає його сорочку...

— Пам’ятаєш, як ти обіцяв не мріяти? — схилившись до нього, шепоче Даша.

Сергій спробував відігнати мару. Він справді обіцяв не мріяти й відразу порушив обіцянку, хоч усе життя намагався виконувати обіцяне. Не завжди вдавалось, але він намагався. А тепер чоловік навіть не спробував зробити цього.

І що в цьому поганого? Він же не мріє, як Максим, щоб на табір напали хижаки. Сергій лише хотів бути щасливим і подарувати щастя коханій дівчині, і він вирішив, що піде до себе в намет і мріятиме, поки Даша не прийде до нього.

***

Сидячи з протилежного боку табору, Максим поглядав на батька. Після обвинувачення в нападі гієн він очікував нового вибуху гніву. Макс побоявся піти в намет, де був би беззахисним, а залишився на вулиці, здалеку спостерігаючи за Сергієм, а той, здавалося, зовсім не гнівався на сина. Максим був вражений, він звик, що батько кидався на нього навіть за найменшу провину, а нині. Може, батькові сподобався напад? Йому подобається полювання, й, можливо, якби Макс не послухався й теж вийшов битися з хижаками, Сергій не розсердився б на нього, а навпаки, пишався б ним.

Дивна річ, Максиму вперше захотілося, щоб батько пишався ним. Хлопчик уявив, як над табором кружляє птеродактиль, і він перший дістає рушницю та, рятуючи життя інших, убиває хижака. І тоді батько пишається ним, він говорить, що Макс став чоловіком, і шкодує, що раніше не розумів його й так довго знущався з нього.

Максим зітхнув. Шкода, що про це не можна мріяти.

***

Леонід сидів у наметі й думав, яка дивна річ життя. Цілих сімнадцять років він ненавидів Сергія. Коли зародилася ця ненависть, вони навіть не були знайомі, а він однаково ненавидів його. І тільки вчора вночі, коли Сергій стріляв, захищаючи його, Леонід зрозумів, що більше не відчуває до нього ненависті, що насправді він ненавидів Катю за те, що вона кинула його, тільки боявся зізнатися собі в цьому, спрямовуючи свою ненависть на її чоловіка.

Усі ці роки Леонід уявляв, як одного разу Катя прийде до нього в сльозах і благатиме дозволити залишитися з ним. Вона мала неодмінно сказати Леонідові, що, кинувши його, припустилася страшної помилки. Але час минав, а мрія так і лишалася мрією. І ось одного разу Леонід побачив її знову, й не саму, а разом із рудоволосою дівчинкою. Тоді він зрозумів, що Катерина народила йому дочку. Після цього чоловік почав уявляти, як вона прийде до нього разом із Лізою, благаючи прийняти їх. Але й цього не відбулося, й чоловік вирішив зустрітися й поговорити з Катериною. Леонід почав стежити за колишньою коханкою й одного разу побачив, як вона зайшла в туристичне бюро. Леонід почекав, поки Катя вийде, а потім і сам зайшов туди. Гроші зробили свою справу, й не минуло п’яти хвилин, як Леонід став власником путівки на той самий тур, що й Катерина.

Чому Катя так і не поїхала, він не знав. А може, все ж поїхала і зникла? Як же Леонідові хотілося дізнатися правду! А ще більше побачити Катю, щоб сказати, що вона більше не потрібна йому.