Розділ 6

 Шлюб, чужі очікування і пошук себе

У двадцять п’ять я вийшла заміж. На перший погляд — логічний крок, майже обов’язковий у суспільстві.
Та через три роки стало ясно: я не хотіла одруження. Це було не бажання серця, а вплив соціуму: «так треба», «це правильно», «час настав».
Після весілля я поїхала жити до нього. Все було нове і незвичне: чужі стіни, чужі звички, чужі правила. Життя відразу перестало бути моїм звичним ритмом — довелося пристосовуватися.
Коли приїжджали до моїх батьків, мама будила мене рано: треба було готувати сніданок чоловікові. Навіть якщо він не любив їсти зранку — «так треба». Загалом - маячня якась.
Весь час нав’язували думки про дітей: «вже час», «ти якась не така», «бракована».
Завагітніла — і мовчала. Коли стався викидень — теж мовчала. Ніхто не знав, крім мене, і це мовчання стало щитом і водночас тягарем.
Та водночас цей шлюб подарував мені те, чого раніше я не знала. Ми з чоловіком багато подорожували. Вперше я змогла купити все, що забажаю, спробувати нову їжу, побачити, як живуть інші люди. До цього в мене не було такої можливості.
І за це я йому дуже вдячна. Він ніколи не змушував мене робити домашні справи — я могла сама вирішувати, чим і коли займатися. Але обов'язково - доводилося багато часу проводити в дорозі. Це занадто виснажливо, адже неможливо нормально відпочити та повноцінно харчуватися. Весь час кудись біжиж.
Тому здоров’я нагадало про себе. Коли я серйозно захворіла, стало очевидно: усі очікування та правила навколо — другорядні.
Чоловік не міг і не знав, як допомогти, а мені стало зрозуміло: життя належить мені, і я хочу бути вільною від чужих очікувань і сімейних обов’язків, які не відповідають моєму внутрішньому ритму.

🌀 Цікавий факт:
Дослідження психологів показують, що багато людей вступають у шлюб під тиском соціальних норм або страху самотності, а не через справжнє бажання.
Також адаптація до чужого ритму життя і чужих очікувань може призвести до вигорання, відчуження і депресивних станів.

Цей період навчив мене слухати себе, свої бажання та обирати шлях, який відповідає не соціуму, а власній душі.
Я зрозуміла: здоров’я понад усе. Якщо тебе не розуміють — треба йти далі, самій.
Свобода стала не просто словом, а необхідністю для мого існування, здоров’я і внутрішньої гармонії.
Іноді втеча від чужих очікувань — це не слабкість, а єдиний спосіб зберегти себе.