Велосипедний дзвінок знайдено... але де ж велосипед?

Інспектор Філін прямував до будиночка пані Сороки на дереві. Він хотів дізнатися правду про крадіжку велосипеда.

Прибувши на місце, Філін чемно привітався:

— Доброго дня, пані Сороко. Я прийшов поставити вам кілька запитань.

Сорока помітно занервувала і почала дригати лапками.

— Ой, інспекторе, знову ви! — захвилювалася вона. — Чим можу допомогти?

Філін насупив брови.

— Здається, сьогодні зранку ви зробили з мене дурника, пані Сороко! Ви дали хибний опис злодія і навели мене на слід невинної пані Мавпи.

— Ой, пробачте, — нервово засміялася Сорока. — Я, мабуть, трохи... пожартувала. Але я точно знаю, що Мавпочка ні до чого. Ми весь ранок пили лимонад і грали в карти.

— Досить! — суворо сказав Філін. — Ви знову брешете. Пані мавпа не пила з вами лимонад, я знаю це точно!

Сорока відступила на крок і швидко замахала крилами.

— Може, ви хочете чаю з цукерками? Я все поясню, обіцяю!

Та коли вона спробувала відкрити коробку з цукерками, ті висипались просто на підлогу.

— Ой-ой! — зойкнула Сорока. — Цукерки!

— Хм... проблема, чи не так? — усміхнувся Філін. — Ну що ж, зберімо їх разом. Може, й розв’яжемо ще одну загадку — вашу любов до вигадок.

Поки вони збирали цукерки, інспектор раптом помітив щось блискуче. А потім ще! І ще!

На підлозі під коробкою лежали: різнокольорові ґудзики, срібна чайна ложка, нитка перлів, блискучий будильник — і навіть велосипедний дзвінок!

Філін обережно підняв його.

— Здається, ми щойно знайшли справжнього збирача скарбів.

Сорока винувато кивнула.

— Я нічого не можу з собою вдіяти, — прошепотіла вона. — Усе блискуче — таке красиве! Але я не крала велосипед, клянусь! Просто не змогла встояти перед дзвіночком…

Філін насупився.

— А де велосипед?

— На пошті! Він так і залишився там, - вигукнула Сорока, - Почався дощ, і я тільки дзвіночок прихопила. Він такий гарненький...

Інспектор похитав головою.

— Справжній мисливець за блискітками… — мовив Філін, хитро примруживши одне око. — Сподіваюся, ви засвоїли урок, пані Сороко. Не чіпайте чужих скарбів, бо не все, що сяє, належить вам.

Він склав знайдені речі у сумку, зробив нотатки й попрощався.

— Хто б міг подумати, що таємничий злодій полює лише за дзвіночками, ложечками та перлинами? — пробурмотів він собі. — Велосипед і досі зникає, а потім знову з’являється… Це вже зовсім інша загадка.

Інспектор Філін похитав головою і посміхнувся. Розслідування тривало.