Розділ 13

- Я вже протягом години гортаю записник батька і не можу зрозуміти, які дані куди вводити, - Соня нервово відкинула його на стіл, - а у тебе які новини? 

- Я майже розібрався як увімкнути цей пристрій, - Олег щось видивлявся під столом на якому знаходився комп'ютер, - тут все було під'єднано, але сам комп'ютер був вимкнений. Зараз, одну хвилину. 

Екран комп'ютера загорівся. З'явився відомий логотип операційної системи. На відміну від комп'ютера, де вони переглядали відео Віктора, на робочому столі цього не було жодної папки. За винятком однієї у лівому верхньому кутку. 

- Певно сюди потрібно вводити дані. Але спершу визначимо які саме, - Олег двічі натиснув на папку. Відкрилось вікно, немов якийсь бланк документа, який потрібно заповнити. 

Соня повернулася до скляного купола і схопила Олега за руку. 

- Вони світяться, - Соня показала на дроти що мерехтіли різними кольорами.

- Отже, ми все робимо правильно. 

- Чому ти такий впевнений? - Вона з насторогою глянула на Олега. 

- Пригадай відео з твоїм батьком, він розповідав про винахід і показував його роботу, я помітив вогники на задньому плані. 

- Припустимо, але що робити далі? 

- Далі я візьму записник, подивлюся останні записи і ми спробуємо ввести дані у комп'ютер. 

Олег підійшов до стола, взяв записник в руки й почав прогортувати  шукаючи потрібну інформацію. 

- Зараз спробуємо знайти потрібну інформацію, - Олег почав прогортувати сторінки, - у будь-якому випадку ці всі записи нам згодяться. Не дарма твій батько все записував.

- Твоя правда.

- Здається я знайшла потрібну сторінку, але де помилка так і не зрозуміла. 

- Покажи мені ці записи, - Олег віддав записник Соні, а сам почав розглядати, які дані потрібно вводити. Від нього вимагалася підставити значення у формулу, за якою потрібно визначити певне число, далі ще два порожні рядки з англійською буквою '' t''. Певно мався на увазі час. 

- Я не знаю які дані потрібно вписати у формулу. - Соня була розчарована, - невже прийдеться повернутися додому, так і не поговоривши з батьком. Не спробувавши, навіть врятувати його, витягнути з пастки в яку він сам себе загнав?

- Зачекай, я впевнений, що ми зможемо знайти правильні значення. Можливо знадобиться трохи часу, - Олег як міг підбадьорював Софію. Хоча розумів, що не все так просто. Без належного рівня знань все закінчиться ввімкнутим комп'ютером. 

Так і було. Минуло ще декілька годин, а вони ні на крок не наблизилися до вирішення задачі. Соня майже плакала, дивлячись на записи батька.

- Чесно кажучи, я навіть не знаю, що робити далі. Якби сумно це не звучало але у нас не вийде впоратися самостійно.

Соня не хотіла в це вірити. Всі ці роки вона мріяла про зустріч з татом. Отримавши листа, ледь стримувала свої емоції. Приїхала в інше місто, і на цьому все скінчилося. Вона лишень побачила батька на моніторі комп'ютера. 

- Навіщо йому було потрібно гратися у науковця? - Соня відчула злість на батька, - він мав бути поруч. - Сльози покотилися по її щоках.

Олег обійняв її. Хотів підтримати і Софія не пручалася, бо потребувала цього. Вони постояли зо хвилину. Раптом Соня відштовхнула Олега, витерла сльози. Розчарування відступило, на її обличчі з'явилася впевненість. Тепер вона знала чого прагнутиме.

- Я піду по стопах батька. Якщо це допоможе його повернути, то без вагань продовжу його справу. Хоч цей шлях буде не легкий.