Луна- народ, у мене є крута ідея як відволіктись
Крістофер - о, нарешті щось цікаве
Луна- є одна гра… я знайшла в бібліотеці книгу заклинань
Уявіть собі, в нашому сучасному світі такі речі
Марі- це якась фігня, магії не існує
Крістофер - ага, і динозаврів теж не було?
— а скелети в музеях — це просто креатив архітекторів
Грег - ахаха, норм сказав
Лія- ну дай договорити
Луна- дякую
— там є різні заклинання… і є одне
— можна… потрапити в інший світ
(коротка тиша)
Крістіан - та ти що, серйозно? дурниці
Марі- я ж казала
Грег- а може спробуємо?
— ну типу… гірше вже не буде
Крістофер - я за, звучить як мінімум весело
Лія- якщо це просто гра — чому б ні
Марі- ви всі ненормальні
Луна вже дістає книгу
Книга була… дивною
Стара, з потертим темним переплетом, ніби шкіряним
Краї сторінок пожовклі, подекуди навіть підгорілі
На обкладинці — ледве помітні візерунки, які ніби змінювались, якщо довше дивитись
Вона виглядала так, ніби її не просто читали… а використовували
Крістофер (тихіше)- оце вже атмосферно
Грег - мені вже не так смішно
Луна відкриває книгу
Сторінки тихо шелестять
Текст — старий, нерівний
Латинь
Марі- дай прочитаю
(бере книгу, вдивляється)
Марі- тут написано…
Luna, dona mihi lumen tuum magicum,
et concede mihi locum ubi magia regnat.
Sine me videre oculis meis miracula
sub lumine tuo lunari magico.